З вершин і низин (1893)/Неперехідним муром поміж нами
| ◀ Я нелюд! | З вершин і низин Зівяле листє «Неперехідним муром поміж нами…» |
Нераз у сні являє ся міні ▶ |
|
Неперехідним муром поміж нами
Та доля стала, мов два судна море
Розносить нас між двома берегами,
Моя ти ясна, хоч холодна зоре!
Ще здалека слідить тебе мій взір…
Твій свіжий слід я рад би цілувати,
І душу тим повітрєм наповати,
Що з твоіх уст переплило в простір.
І щезла ти. Мов в лісі без дороги
Остав ся я. Куди тепер, за чим?
Підтяті думи, не провадять ноги,
А в серці холод… Дим усе те, дим!