З вершин і низин (1893)/На суді
| ◀ Пісня геніів ночи | З вершин і низин Думи пролетарія На суді |
Милосердним ▶ |
|
Судіть мене, судді моі,
Без милости фальшивоі!
Не надійтесь, що верну я
З дороги „нечестивоі“,
Не надійтесь, що голову
Пред вами смирно схилю я,
Що в добрість вашу вірити
Буду одну хоч хвилю я.
Судіть мене без боязни, —
Таж сильні ви, то знаєте!
Судіть без встиду, таж ви встид
На привязи тримаєте;
Судіть, як каже право вам,
Судіть острійше, тяжше ще, —
Таж ви і право, то одно
В одній машині колісце.
Одно лишень, прошу я вас,
Скажіть виразно й сміло ви:
Яка вина моя і тих,
Що враз зо мною йдуть і йшли?
Скажіть виразно: Люде ті,
Се зрадники! Вони хотять
Перетворить, перевернуть,
Звалити наш суспільний лад!
Тай ще скажіть, за що хотять
Перетворити лад цілий?
За те, що паном в нім богач,
А гнесь слугою люд німий.
За те, що чесна праця в нім
Придавлена, понижена,
Хоч весь той ваш суспільний лад
Піддержує й живить вона.
За те, що дармойідство тут
З робучих рук ссе кров і піт;
За те, що тут з катедр, амбон
Ллєсь темнота, не ясний світ,
За те, що ллєсь мільйонів кров
По прихоти панів, царів;
За те, що люде людям тут
Кати, боги, раби гірш псів.
А ще скажіте, як сей лад
Перевернути хочем ми?
Не збруєю, не силою
Огню, зеліза і війни,
А правдою і працею
Й наукою. А як війна
Кровава понадобить ся,
Не наша буде в тім вина.
Та ще скажіть, що ви й самі
Не відмовляєте нам то,
Що правду ми говоримо,
Що прямо, чесно ми йдемо
За правдою. Все те скажіть,
Судді моі, по щирости,
Тоді в імя сего ладу
Судіть мене без милости!
30 апр. 1880.