З вершин і низин (1893)/Легенда про Пилата

З вершин і низин
Іван Франко
Тюремні сонети
Легенда про Пилата
• Інші версії цієї роботи див. Легенда про Пілата Львів: накладом Ольги Франко, 1893

Пилат Христа віддав катам на муки
І мовив: „Я невинен, вам бажалось!“
Взяв воду і прилюдно вмивши руки
Пішов обідать, мов ніщо й не сталось.

Та сталось так: немов на вид гадюки,
На вид єго у ростіч все пускалось —
Раби, прислуга… навіть заметалось
Безстрашне серце в воіна-звірюки.

Пішов на кришу, де чекала жінка,
Так та з страху лиш скрикнула в нетямі,
В низ верглась і розбила ся об камінь.

Пішов в покій, де в пуху спить дитинка,
Так та лиш витріщила оченята
На него й вмерла диким жахом стята.
9 сент. 1889.

 

 

І Бог поклав клеймо на грудь Пилата,
Житє, смерть, тіло й дух єго прокляв
Гірш Каіна, бо Каін вбивши брата,
Не мив рук з крови, винним чувсь, тікав.

А сей, що правду чисту в руки ката
Віддав, одвіт від себе відпихав;
То й правда вся була єму віднята,
Все, чим він жив, гордивсь і віддихав.

Сімя єго пропала наче тінь
І кесар з служби з ганьбою прогнав,
І рідний город випхнув з своіх стін.

Старий, слабий край шляху він стогнав,
Шматка просив, та до кінця ворожі
Камінєм в него кидали прохожі.
9 сент. 1889.

 

 

А як уме́р, хтось трупа взяв за ноги
І вкинув в яму й камнями прикидав, —
Та через ніч труп знов покрай дороги
Лежав — гріб тіло кляте з себе видав.

Тоді стягли тернів, бодяча купу
І трупа вергли й жар підвергли лютий;
Терни згоріли, та нічого трупу
В огни не сталось, він лежав неткнутий.

Тоді камінє жорнове на шию,
На руки й ноги начепивши, в море
Прокляте тіло вергли в чорторию.

Та повривались шнури конопляні,
А труп Пилата, всій земли на горе,
Ще й доси плавле десь по океані.
9 сент. 1889.