З вершин і низин (1893)/Великдень
| ◀ В шинку | З вершин і низин Галицькі образки Великдень |
Максим Цюник ▶ |
|
II. Великдень.
Я.
Великдень! А ти нині, хлопче, в шинку?Він.
А деж маю бути? Ще добре, що туПосидіти ось супокійно дають,
А випєш що, з хати на двір не женуть.
Я.
Великдень! Від самого досьвітку чуть:Воскресніі дзвони гудять та гудуть!
А звичай наш каже старому й малому
В той день бути дома.
Він.
Нема в мене дому.Я.
Ну… дому нема, збудувати не вспів…Та-ні, я не теє сказати хотів,
А те, що діждавшись воскресноі днини,
В родині пробудь.
Він.
Я не маю родини.Я.
Га, так, твоя правда! Не маєш родини!Чи також не маєш дівчини-дружини?
Вона розговорить, вона приголубить —
У неі-б пробув…
Він.
Хто бідно́ту полюбить?В господаря вчора весь день я робив.
Над вечір, що згода, міні заплатив —
На свята не просить, скупенько й самому.
Іди! А куди? Без родини, без дому…
Ну, звісно, в шинок. Дещо випєш, закусиш,
За те й за нічліг вже платити не мусиш!
Просидиш так свята, коби до по-свят,
Тай знов тра новоі роботи шукать.
1881.