Зівяле листя/Так, ти одна моя правдивая любов
| ◀ Раз зійшлися ми случайно | Зівяле листя Перший жмуток (1886—1893) «Так, ти одна моя правдивая любов…» |
Твої очі як те море ▶ |
|
Так, ти одна моя правдивая любов,
Та, що не суджено в життю їй вдовольниться;
Ти найтайнійший порив той, що бурить кров,
Підносить грудь, та ба — ніколи не сповниться.
Ти той найкращий спів, що в час вітхнення сниться,
Та ще ніколи слів для себе не знайшов;
Ти славний подвиг той, що яб на нього йшов,
Коб віра сильная й могучая десниця.
Як згублену любов, несповнене бажання,
Невиспіваний спів, геройське поривання,
Як все найвищеє, чим душу я кормлю,
Як той вогонь, що враз і гріє й пожирає,
Як смерть, що забива й від мук ослобоняє,
Оттак, красавице, і я тебе люблю.