За 80 день кругом світа/XXXVI
| ◀ XXXV. Паспарту не потрібує собі двічі повторювати те, що йому звеліли раз | За 80 день кругом світа XXXVI. Акції Філеаса Фогга знову підіймаються в ціні на лондонській біржі |
XXXVII. Своєю мандрівкою Філеас Фогг не придбав нічого, крім щастя ▶ |
|
Прийшов час сказати тепер як було схвильоване англійське громадянство, почувши про затримання поліцією справжнього злодія, якогось Джемса Странда, спійманого в Едінбурзі 17-го грудня. За три дні до цього Філеас Фогг вважався злочинцем, його разшукувала поліція. А тепер це був чесний джентльмен, який з математичною точністю об'їздив кругом світу.
Який гармідер зняли газети! Піднялись всі ті, що бились об заклад за містера Фогга й проти його, всі, що встигли були вже забути про нього. Всі акції знову підскочили в ціні. Всі умови знову увійшли в силу.
Завязалось багато нових закладів; імя Філеаса Фогга набрало великої цінности. Пять його колег по клубові останні три дні трохи були збентежені. Цей Філеас Фогг, про якого забули на де-який час, виринув знову на світ Божий.
Де це він тепер. 17-го грудня, коли було заарештовано Джемса Странда, минуло сімдесять шість день з того часу, як він виїхав з Лондону. Про нього не було ніяких чуток. Чи загинув він де-небудь в дорозі, чи відмовився від боротьби? А може він з'явиться в суботу на порозі Реформ-клубу, як бог точности, рівно о восьмій годині й сорок пять хвилин увечері?
Неможливо списати, як хвилювалось на протязі цих трьох днів англійське суспільство. В Азію, в Америку послано було телеграми з запитаннями про Філеаса Фогга. У день і ввечері ходили дивитись на його будинок по вулиці Севіль-Роу. Нічогісенько. Навіть поліція не знала, де дівся її аґенг Фікс, що кинувся по фальшивих слідах. А тим часом заклади завязувались все більші. Публіка входила в азарт. Філеас Фогг, як кінь на бігах, наближався до стовпа. Його цінували не по сто, а по двадцять, по десять, по пять за сто. Тільки старий паралітик лорд Альбермаль цінував його по номінальній ціні.В суботу увечері на Pall-Mall та сусідніх вулицях тиснулось багато народу. Цілий натовп маклерів збігся до Реформ-клубу. Припинено було рух екіпажів. Скрізь сперечались, галасували й два слова: „Філеас Фогг“ були у всіх на устах. Полісмени ледве стримували натовп. Що-ближче було до призначеного часу, тим більш зростало напруження.
Того вечора усі пятеро членів Реформ-клубу, з якими містер Фогг бився об заклад зібрались в залі Реформ-клубу. Два банкіри: Джон Сюліван і Самуель Фалентен, інженер Андрю Стюарт, Готьє Ральф, член правління банку та бровар Томас Фланаган, — всі чекали дуже схвильовані.
В той мент, як годинник показував двадцять хвилин до девятої, Андрю Стюарт встав і промовив.
— Через двадцять хвилин, панове, умовлений термін між нами та містером Фоггом пройде.
— Коли прибуває останній потяг з Ліверпулю? — запитав Томас Фланаган.
— О сьомій годині й двадцять третій хвилині. Слідуючий вже прибуває о дванадцятій годині й десять хвилин ночі.
— Так от, панове, коли б Філеас Фогг приїхав цим потягом, то він був-би вже тут. Ми можем рахувать, що заклад виграний.
— Почекаємо, — відповів Самуель Фалентен. — Ви знаєте, що він надзвичайний орігінал. Точність його у всьому відома. Він ніколи не приходить, а-ні занадто рано, а-ні занадто пізно, я не здивуюсь, коли він прийде в останню хвилину.
— А я, — відповів нервовий Андрю Стюарт, — коли навіть побачу його, то не повірю.
— Справді, — відповів Томас Фланаган, — в замірові містера Фогга бракувало практичного обміркування справи.— Яка б там не була його точність, він не міг уникнути можливих перешкод, і затримавшись на якихсь три дні — він програвав усю справу.
— Ви помічаєте, панове, що ми не мали ніяких відомостей про містера Фогга, — говорив Самуель Фалентен. — А тим часом, майже скрізь, де він їхав, є телеграф.
— Він програв, панове — казав Андрю Стюарт. — Ви знаєте, що єдиний пароплав, на якому він міг приїхать з Нью-Йорку, „China“, прибув вчора до Ліверпуля. Ось я маю список пасажирів, що прибули цим пароплавом, але між ними немає Філеаса Фогга. При найкращих умовах він тепер ще тільки в Америці. Я гадаю, що він спізниться принаймні на двадцять день проти визначеного терміну й пять тисяч фунтів лорда Альбермаля пропадуть даремне.
— Напевне, — згодився Готьє Ральф.
— Нам зостанеться тільки завтра одержать гроші по його чекові від братів Барінг.
Було сорок хвилин до девятої.
— Ще пять хвилин, — промовив Андрю Стюарт.
Пять членів Реформ-клубу поглянули один на одного. Напевне серце, кожного забилось швидче, бо гра їх хвилювала. Але вони не хтіли виявляти свого хвилювання й з охотою приняли пропозіцію Самуеля Фалентена почати гру в карти.
— Я не відмовився б од своєї долі закладу, коли-б навіть замісць тих чотирьох тисяч фунтів мені давали б триста девяносто девять фунтів.
Годинник показував вісім годин і сорок дві хвилини.
Вони грали в карти, поглядаючи кожної хвилі на годинник.
З певністю можна було сказать, що ніколи їм довшим, як зараз не видавались хвилини, хоча й вони певні були, що виграли.— Вісім годин сорок три хвилини, — говорив Томас Фланаган, здіймаючи карти, що подав йому Готьє Ральф.
— Вісім годин сорок чотирі хвилини — промовив Джон Сюліван, проти волі виявляючи голосом своє хвилювання.
Ще тільки одна хвилина й вони виграють заклад. Андрю Стюарт відкинув карти; инші зробили теж саме.
Вони рахували кожну мить.
— Сорокова — нічого. Пятьдесята — нічого.
На пятьдесять пятій почувся страшенний галас на вулиці.
Оплески, крики „слава“, навіть прокльони зливались в один загальний гам.
Партньори встали.
На пятьдесять сьомій миті двері відчинились і ще не було повної хвилини, коли на порозі з'явився Філеас Фогг, оточений натовпом цікавих з улиці, що силою втислись за ним до клубу.
— Я приїхав, панове! — сказав він спокійним тоном.