дрижаки

дрижаки

*Дрижаки́, дрижа́ння, дрижа́ти = Дріжаки́, дріжа́ння, дріжа́ти.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Дрижаки́, ќів, м. мн. Дрожь. Дрижаки́ ї́сти. Трястись от холода. Пархім ходить та, голодний, дрижаки їсть по холодній зорі, не маючи у віщо одягтись. Кв. О, та й змерз же я цупко!.. Та й дрижаків наївся! Кв. I. 5. Дрижаки́ сќачуть у душі. Страшно становится, нападает страх. Йдуть хлопці… в душі дрижаки скачуть, господи, господи! що то буде?.. Кожному в голові був той екзамен. Св. Л. 215.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937