Давні килими України/Краски до крашеня вовни

by Володимир Пещанський

◀ Техника укр. килиму

Давні килими Украіни Володимир Пещанський Краски до крашеня вовни

Крашеня у Гуцулів ▶

Львів: З друкарні видавничоі спілки „Діло“, 1925

Краски до крашеня вовни приготовляли ось з таких ростин: ясну жовту з цибуляноі лупини, а дуже ярку жовту з ягід крушини в алуновій і циновій протраві; темно-жовту з гречаноі луски або ягід крушини. — Усі відтінки червоноі краски, починаючи з ясно червоноі, аж до темно-буроі діставали з червця (Coccus illicis), комахи кулистоі форми фіолетно-чорноі краски, що живе на листю дуба, яку збирали і сушили в місяці юню — червні. Крім сього вирабляли червоні краски деколи з коріня марени (крап — Rubia tinctorum); коріня збирали другого і третього року після посадженя різки, сушили, мололи на порошок і прятали його від діланя світла і воздуху.

Крушина давала чотири ріжні краски: червону, зелену, жовту і коричняну (цинамонову); неспілі ягоди крушини сушили і мололи на порошок для жовтоі краски; зрілі ягоди висушені і стерті давали гарну — зелену; переспілі — ясно червону, а кора віток давала коричняну (цинамонову) краску.

Синю краску добували з індігоносноі ростини — крутик (Icotis tinctoria); зрізані в цвіті ростини кладуть в шаплик з водою, де вони шумують і дають осад, який по злитю води збирають і сушать.

Зелені краски — крім зрілих ягід крушини добували ще з лупини цибулі і крутика, а яснійші зелені і голубо зелені тони діставали з мідяних опилків, политих кислим молоком або оцтом.

Білу краску шерсти отримували, білючи шерсть у воді з вапном; але чисто білоі краски в килимах не стрічається, вона має або жовто-сірий відтінок, або підходить до тону слоновоі кости. А що вовну красили невідтовщену, то іі питомий мягкий золотистий блеск зберігався і проглядав через всяку краску, придаючи ій особливий мягкий відтінок. Чисто білу краску на килимах поч XIX. в. одержували через відтовщеня вовни і біленя у хлорови.

Чорні і сірі краски для білоі вовни діставали з чорнильних дубових орішків.

Перед крашеням вовняну пряжу вимокували у вапяній воді для того, щоби краска гарніше клалася на пряжу. За протрави уживали — желізного купервасу і алуну (Alumen), а за солі до закріпленя красок на пряжі — мочи і сірчаноі та цитриновоі кислоти.

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні. Робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах, тому що вона опублікована до 1 січня 1929 року. Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Україні, де авторське право діє протягом життя автора плюс 70 років. Автор помер у 1926 році, тому ця робота є в суспільному надбанні в тих країнах, де авторське право діє протягом життя автора плюс 95 років чи менше. Ця робота може бути в суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.