гусій
гусій
|
|
- Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924
Гу́сій, я, є = Гу́сячий. Гу́ся трава́. Раст. = Спори́ш, Polygonum aviculare. L. Вх. Уг. 234.
*Гусі́й, ія́, м. Пастух гусей. Від обори, спізнившись, поспішав один серед пустки маленький гусій. Коцюб.
- Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28
Гу́сій, я, є = Гусячий. Гу́ся трава́. Раст. = Спориш. Polygonum aviculare. L. Вх. Уг. 234.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937