Григорій Савич Сковорода (український фільософ)/Вільна передача віршів Сковороди/Пісня чотирнадцята
◀ Пісня тринадцята | Григорій Савич Сковорода (український фільософ)/Вільна передача віршів Сковороди Пісня чотирнадцята (Григорій Сковорода) пер.: Гната Хоткевича |
Пісня сімнадцята ▶ |
|
Що таке слава тепер?
Що таке гойність у наші часи?
О Ізраїлю! Треба розуміти
Як велика в усім тім сила гидри звіра.
А завтра, вставши — погана слава
Серце проколює наскрізь,
А руки й ноги звязані.
Як тепер утекти з сіти?
Сьогодня скаче пьяна свобода,
А завтра, вставши — тяжка доля,
О Ізраїлю! Куди веде ціль і міра водного звіра?
Треба і в те прозріти.
Бідна душа, очарована
Солодким голосом окіянських сирен,
Хоче заснути на дорозі,
Не доплівши й берега.
Плоть! Світ! О, несите пекло!
Все тобі їжа і всьому ти отрута.
День і ніч щелепами зіваєш,
Все без огляду ковтаєщ.
Хто втече тої сіти?
Се щелепи, що всіх поїдають.
О Ізраїлю! Не наситить твоєї плоті
От сей толк і ціль і міра кита-звіра.
І розуму твого крила!
Пливучи по бурному морю,
Підійми погляд уверх,
Щоб попасти на правий путь.
Краще жити в пустині,
Зачинившися в печері;
Перебувати в місцях безвісних
Та не чути голосів лести.
Будь ти міні геркулесом побідителем,
Будь Іоною прозорливим,
Попали зміїні глави
Та щоб вискочив я з китового чрева
На камінь-пристань.
——————
- ↑ У Сковороди приписано: „Древняя малороссійска о суетѣ и лести мірской.“