городчик

городчик

Горо́дчик, ка, м. Ум. отъ горо́д.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Горо́дчик, ка, м. 1) Ум. от горо́д. *2) Садик у окон, палисадник. Ви не йдіть на подвір'я, бо там собака, а постукайте з городчика в віконицю. — Нова хата, перед нею городчик. Крим.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Горо́дчик, ка, м. Ум. от горо́д.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937