Вікіджерела:Проза сьогодні/20 листопада
Гіркий то сміх. (Львів, 1930) | ||
…
— Чи вони казали вам, що хочуть донести російській команді про все, що тут діється? — Так, паноньку, так — сказав свідок. Лице четаря Жабика сіяло радістю! Борович передавав судові все те по німецьки. Поручник Банах-Прислопський нетерпеливився. Він совався по кріслі, що аж скрипіло. — Вона вповні підтверджує цілий акт обвинувачення — сказав предсідник. — Чи пан оборонець має які питання? Здається це буде зовсім злишне. — Противно! Хочу свідка про дещо спитати — сказав Банах-Прислопський. — Прошу дуже — відповів з нехіттю предсідник, для котрого розправа вже за довго тревала. — Прошу запитати свідка, чи тоді як обвинувачені все те свідкові оповідали, був там носорожець-ріноцерус? Борович передав питання свідкові. — Так, паноньку, так — відповів свідок. |
||