Вікіджерела:Проза сьогодні/13 травня
|
Колонії, вілли…. (Харків, 1923) | ||
|
…
… До тьоті Басі приїхав знайомий. Було місячно, всі були над ставком. Місце гарне, поміщицьке: нагадує поміщиків. Знайомий сказав: — Уся Україна повстанська, запорізька. Куди не глянь — усюди бандити. Мабуть і за цими березами сидять, щоб вискочити, щоб перерізати усю колонію. Павлина Анфисівна скрикнула: — Ах! Це вона кокетує. Всі це знають, не звертають уваги. Знайомий серьйозничає: — Чудний українець — то він флегматик, не знать який, то він злодій з великого шляху… То він революціонер… Тьотя Бася захвилювалась: — Що то є вкраїнець? Пролетар — революціонер. Знайомий сперечається, тьотя Бася назвала його „соглашателем“, лається ще; іде на терасу. |
 | |
 | ||