***

Пахне сіном серед луки,
Розлягаються пісні:
Грабельки побрали в руки
Молодиці голосні.


Там протряхле вже громадять,
Тут — зворушують, а те —
Мужики на віз провадять,
Віз хатиною росте.

І, зігнувшись під вагою,
Хирна шкапа краю жде,
Ноги вип'яла дугою,
Спить — ушми не поведе.

Тільки Жучка невгавуча
У покосах порина
Та гасає, куди луча[1],
Або бреше, як дурна.

—————
  1. Куди луча — куди попало.