шкапа

шкапа

Шка́па, пи, ж. Кляча, плохая лошадь. Чуб. III. 426. Вівса шкапа ззіла, так і віз побила. Посл. Ум. Шка́пка.

Шкапа́, пи́, ж. Порода орла. Харьк. у.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924