Роберт Бернз
Доля. (Львів, 1897)
Безщасна квітко польова! В лиху годину зустріва Тебе мій плуг і загинеш ти. Чи міг же я
Від леміша тебе спасти, Красо моя? Не будуть жваві мотилї Тепер, на ранїшній зорі, В росї купаючись живій, Тебе хитать, Коли злетять ся — день новий Гуртом витать. Дощ над тобою поливав, Північний вітер завивав; Грозою хмара перейшла, Спинив ся грім, — Ти потихеньку розцьвіла На диво всїм.
читати далі…