Сьміло браття, доки в силї!
Вітром човен поганя.
Жваво-ж, жваво проти хвилї,
Кого буря не спиня!
 Облягають небо хмари,
 Підняло ся все живе,
 Там, у млї, встають примари,
 Вихор стогне і реве.
Потемнїли видноколи,
Скрізь таке, хоч в очі стрель;
Здулись борви наче гори,
Зруйнували низку скель.
 Сьвіт не блимне як в могилї,
 Страшно прірва клекотить…
 Сьміло, браття, проти хвилї,
 Кого хвиля та гнїтить!