Всесвітна історія/II/Початки рускої держави
| ◀ Анти і розміщенє Україньско-руских племен | Всесвітна історія. Том II Початки рускої держави |
Володимир Великий і Ярослав Мудрий ▶ |
|
Повстанє рускої держави. Початки рускої держави є для нас закриті цїлковито мракою. Найстарше наше історичне жерело „Повість временних лїт“ так оповідає про повстанє нашої держави. В Новгородї над Ільменьским озером вели ся спори і панував нелад. Щоби завести лад, запросили Новгородяни до себе Норман зі Скандинавії, щоби прийшли до них і панували над ними. На зазив Новгородян прибуло дїйсно 862. р. норманьске племя Варяго-Руси зі Скандинавії під проводом 3. братів і стало володїти новгородскою землею. Найстарший з братів Рурик осїв в Новгородї, Синеус в Білоозері, Трувор в Ізборску. Два роки пізнїйше, себто 864. двох з дружини Рурика, Аскольд і Дир поплили на полудне, увільнили Київ від панованя Хозар і стали самі в Київі княжіти. Наслїдник Рурика Олег, убив Аскольда і Дира сполучив Новгород і Київ в одну цїлість і дав початок великій рускій державі. Варяго-руси скоро зісловяньщили ся, приняли нашу мову, звичаї і обичаї, а полишили по собі назву Русь.
Наколи-б Повісти временних лїт можна вірити слїпо, то будова нашої держави булаби вже скінченою. Однак повість, як кожде історичне жерело, потреба піддати точній критицї, а коли се зробимо, покаже ся, що повість временних лїт опирає ся на непевній і пізній традициї, она збудована дуже штучно, хронольоґія єї є непевною ба навіть фальшивою. До того повість повна ріжних суперечностий, які не дадуть ся в жаден спосіб зі собою погодити. Тому і оповіданє повісти про повстанє нашої держави потреба піддати точній критицї. Поминувши вже таку неімовірну вістку, щоби Новгородяни самі на себе добровільно накликували панів, маємо єще инші докази проти оповіданя повісти. І так: Коли би які Варяго-Руси були в Скандинавії, то мусїлиби по собі лишити бодай якісь хоть незначні слїди, а таких слїдів як раз зовсїм не ма. Єсли-б дїйсно Варяго-Руси прибули на Русь, то мусїли-би полишити у нас в нашій мові, звичаях і обичаях якісь слїди, а сего знов не ма. Після оповіданя повісти наша держава мала повстати 862. р. а у грецких та арабских письменників знаходимо назву Русь вже в перших лїтах девятого столїтя (отже межи 800.—820.) які кажуть, що нарід Русь знищив страшно побережа Малої Азиї. Колиж вже в перших роках IX. столїтя Русини були настільки сильними, що могли з успіхом грабити далекі краї, то початок їх орґанїзациї, повстанє їх держави потреба посунути о много в зад десь до осьмого, а може навіть і до семого столїтя. Якже-ж могло повстати поданє про прихід Варяго-Русів до Словян і звідки єго міг знати автор повісти? Від давен давна ішов через рускі землї великий торговельний шлях зі Скандинавії до Царгороду. Варяский шлях починав ся у фіньскім заливі, ішов рікою Невою до озера Лядоґа, рікою Волхвою до Ільменьского озера, а відтак рікою Ловать. Звідси переношено лодки сушею до Днїпра і Днїпром плили до Чорного моря, а відтак до Царгороду. Сим шляхом плило з давен давна богато Варяг до Царгорода. Сих Варяг бачив автор повісти і у него могла виробити ся гадка, (тимбільше, що князї часто брали Варяг в службу) що се они дали початок нашій державі.
По всякій правдоподібности наша держава як взагалї инші держави, витворила ся сама з себе, а з сего, що імя Русь звязане є з землею Полян, можна припускати, що Поляни приняли назву Русь, підбили сусїдні племена і накинули їм свою назву. Заходить лише питанє, чи Київ мав досить сили, досить війска, щоби підбити сусїдні племена. Київ вів велику всесторонну торговлю, з чого мав великі доходи, а богатства в сих часах потрібували єще більшої оборони як нинї, тому природна річ, що Київ мусїв старати ся о сильне війско, при помочи якого міг легко підбити сусїдні племена. Однак підбитє сусїдних племен трівало довгі лїта і руска держава се твір цїлих десяток лїт а не кількох років, як каже Повість временних лїт.
Перші рускі князї. Якби не повстала наша держава, все ж перші дни єї житя остають для нас дуже неясними. Єслиби ми приняли без застереженя відомости з повісти временних лїт, то ряд князїв представлявби ся так. Рурик 862.—879. Олег 879.—913. Ігор 913.—945. Ольга 945.—955. Святослав 955.—972. Про Рурика повість не знає нїчо більше сказати як се, що прибув до Новгорода, за се Олегови приписує повість великі здобичі. Він підбиває Київ, убиває Аскольда і Дира, підчиняє своїй владї сусїдні словяньскі племена, Радимичів, Сїверян, Деревлян, Тиверцїв і Угличів, воює з Хозарами над Волгою. Відтак оповідає повість про похід Олега на Царгород, який скінчив ся дуже користним миром для руских купцїв. Ігоря представляє повість нездарним, без енерґії і прозорливости. Він також виправляє ся на Царгород, однак єго Греки побили, почім Ігор заключив з Грециєю мир, який був много менше догідним для Русинів як мир заключений Олегом. Ігор воював рівнож з Печенїгами, народом диким, що осїв в степах на північнім побережу Чорного моря і нищив нападами рускі землї.
Всї тоті вісти подавані Повістию Временних лїт, потреба брати дуже обережно. Передовсїм маємо докази, що імя Русь звістним було єще перед 862. р. одже перед тим роком мусїли вже бути якісь рускі князї, по друге, годї припустити, щоб підбитє так численних племен і земель, які приписує Повість Олегови, могло наступити в так короткім часї. Щоби зрозуміти обставини сих часів потреба приглянути ся вісткам про Русинів у инших писателїв. В житю Стефана Сурожского згадує ся, що з початком IX. столїтя знищила Русь під проводом князя Бравлина полудневі береги Криму. Бравлина можна затим уважати одним з перших руских князїв. Могилу Олега показувано в Києві в двох місцях, висуває ся отже здогад чи не було в Київі двох Олегів. Єслиби було двох Олегів, то моглибисьмо собі пояснити, чому в повісти так богато подїй звязано з іменем Олега. Лїтописець взяв всї подїї, які стали ся за часів Олега I. аж до Олега II. і приписав їх одному чоловікови.
В роцї 860. нападають Русини на Царгород. Русини користаючи з сего, що візантийский цїсар Михайло пішов з війском в Малу Азию, напали на Царгород і ограбили околицю і передмістя столицї, але самого міста не здобули, бо цїсар вернув єще на час з Азиї. Повість каже, що провідниками походу були Аскольд і Дир, котрих рівнож можна уважати рускими князями. Про Дира згадує рівнож арабский писатель Масуді кажучи: „Перший поміж словяньскими королями то Аль-Дир. Він має великі міста, численні землї, а в столицю єго держави приходять музулманьскі купцї з товарами“.
Зібравши всї ті відомости разом, можемо поставити ряд, вправдї непевний наших перших князїв: Олег I, Бравлин, Аскольд, Дир, Олег II з котрого панованя певною є лише дата 911. договір з Греками, Ігор, що умер межи 944.—949, Ольга, а відтак Сьвятослав.
Як непевним є повисший ряд князїв, так непевні є і відомости про них. Всї походи Олега записані в повісти, звинятком походу на Візантию, є нїчо иншого як комбінациєю автора. Противно мусимо здогадувати ся, що Київ вже протягом девятого віку і з початком десятого опанував майже цїлу територию, що входила в склад рускої держави. Вже від тогди залежали від Київа всї східно словяньскі і денеякі фіньскі племена. Про князїв перед Олегом II. не маємо нїчо певного, крім дати 860. р. нападу Русинів на Царгород, який можна приписати Аскольдови або Дирови. З часів Олега II. Віщого певною є лише дата 911. дата договору Руси з Царгородом. Повість каже, що Олег ходив на Царгород 907. р. однак се оповіданє не має реальної підстави і грецкі жерела про такий похід нїчого не згадують, тому можемо сказати, що сего походу не було, але зате правдоподібно мусїли бути якісь походи Русинів на Царгород десь з початком десятого віку, які довели до корисної умови для руских купцїв.
Ігор представлений в повісти неприхильно, однак мусїв він бути досить енерґічним, бо не лише що удержав в послуху підбиті племена, але покорив єще нові, та провадив тяжкі війни з Печенїгами. Ігор виправляв ся рівнож на Царгород, однак Греки розбили єго фльоту а Ігор заледви сам утїк до Азова. 944. року заключив Ігор з Греками договір, в якім обі сторони прирекли, не нарушати своїх посїлостий а 947. відновлено торговельні договори, однак вже з деякими ограниченями для руских купцїв. Повість оповідає єще про другий похід Ігоря на Царгород, та каже, що коли Греки довідали ся про похід Ігоря, вислали до него послів і обіцяли заплатити данину. Сей похід то цїлковита видумка автора.
Ольга. Ігор умер около 947. або 948. р. в борбі з Деревлянами. В імени малолїтного сина обняла управу, жена Ігоря, Ольга. З часів єї управи замітні дві подїї; Війна з Деревлянами і хрест Ольги. Війна з Деревлянами скінчила ся обмеженєм автономії сеї країни, а на Деревлян наложено високі оплати. В роцї 957. під осїнь їздила Ольга до Царгороду. Повість каже, що підчас сеї подорожи охрестила ся Ольга в Царгородї. Однак трудно припустити, щоби візантийскі жерела, які дуже точно описують принятє Ольги в Царгородї, поминули хрест Ольги цїлковитим мовчанєм. Тому потреба радьше припустити, що Ольга охрестила ся в Київі, а подорож єї до Царгороду, мала полїтичні цїли. Ольга висилала послів рівнож до цїсаря Отона І. Великого 955. року. Посольство мусїло мати на цїли полїтичні відносини. З посольства хотїв скористати Отон І. і вислав латиньских сьвящеників на Русь, однак они вернули з нїчим до Нїмеччини, бо хоть Ольга приняла хрест, однак християньства не старала ся зовсїм ширити на Руси.
Сьвятослав. По управі Ольги вступає около 960. на престіл Сьвятослав. Він займав ся управою держави дуже мало, єго обходили передовсїм воєнні виправи. Дуже влучну характеристику сего князя подає повість временних лїт. „Коли він виріс і став чоловіком, почав збирати хоробрих вояків, бо і сам був хоробрий і легкий і богато воював. Не возив возів, нї казана, не варив мяса, але пік на вуглях і так їв. Не мав шатра, а спав поклавши сїдло під голову. А як ішов на який край, сповіщав вперед: Іду на вас!“
Війни Сьвятослава дадуть ся подїлити на дві части. Перше походи на схід над Волгу проти Болгар, Хозар і Вятичів і проти Болгар наддунайских. Причиною походів східних було зміцненє панованя Руси на сходї і надїя великої добичі. Сьвятослав побиває Вятичів і здобуває столицю Болгар. Похід Сьвятослава не принїс Болгарам з над Волги великої шкоди, держава Болгар потім підносить ся на ново, але похід єго на Хозар був для послїдних смертоносним ударом. Він ограбив їх столицю Ітиль і знищив так що держава Хозар упала. Упадок Хозарскої держави вийшов на зле самій Руси, бо Хозари спинювали довгі віки наїзди монгольских народів, які тепер починають напирати на Русь.
По походах східних, наступає виправа Сьвятослава над Дунай. Держава Болгар наддунайских приходить в половинї X. в. до великої могучости. Візантия заключила з Болгарами некорисний мир, зобовязала ся платити данину, а навіть віддано за болгарского володаря Петра візантийску царівну (що уважало ся в Царгородї нечестию.) Візантийский цїсар Никифор Фока позискав для себе Сьвятослава і візвав єго до походу на Болгар. Сьвятослав прибув 968. р. з війском до Болгариї і в короткім часї опанував Болгарию межи Дунаєм а Балканом. Війну мусїв перервати, бо довідав ся, що Печенїги облягли Київ. Сьвятослав вернув на Русь, увільнив Київ і перебував на Руси до смерти своєї матери Ольги.
Чорноморскі степи. Північні побережа Чорного моря належать нинї до териториї україньского руского народа. Давно ж замешкували їх чужі нам народи. Єще кілька віків перед Хр. розсїли ся на побережу Чорного моря численні грецкі кольонїї, як Тіра, Ольбія, Теодозия, Херзонес і ин. З них найважнїйшою кольонїєю для нас був Херзонес, бо коли прочі кольонїї упали, Херзонес перестояв довгі віки і був для Руси найблизшим огнищем візантийскої культури. Самі степи замешкували довші часи, на пів осїлі на пів кочуючі народи. Першим з сих народів, про яких можна дещо сказати, були Скити. Скити були дуже хоробрими, не мали нї міст нї жадних укріплень. Мешканєм Скита був віз прикритий полотном або шкірою. Полїтичний устрій у них був деспотичний. По Скитах сидїли на наших степах Сармати, Аляни, Ґоти. Першим народом не іраньского походженя, що прибув на наші степи були Гуни. По Гунах переходили степами Авари, Хозари, Болгари, Угри. Всї они перебували на наших степах коротко і не мали великого впливу на уложенє відносин в нашій державі. Одні лише Авари (Обри.) лишили по собі в народних переказах деякі і то лихі спомини. По тих всїх народах поселили ся в україньско-руских степах Печенїги. Они перебували в чорноморских степах довший час, рік річно нападали на рускі оселї, всї наші князї почавши від Ігоря зводили з ними тяжкі борби, тому і не без значіня було їх сусїдство для Руси.
Смерть Сьвятослава. По смерти Ольги (Ольгу церков зачислила помежи сьвятих) постановив Сьвятослав вернути над Дунай і довершити підбою Болгариї. В імени малолїтних синів утворив Сьвятослав нову управу і подїлив поміж синів руску державу. Найстарший Ярополк одержав Київ, Олег Деревляньску землю, а Володимир, син ключницї Малуші, дістав Новгород. Полагодивши так відносини на Руси спішить Сьвятослав до Болгариї. Але в Болгариї обставини змінили ся. Візантийскі цїсарі побачили дуже скоро, що в Русинах будуть мати о много грізнїйших противників, як в Болгарах і розпочали переговори з Болгарами. Сьвятослав прибув над Дунай, здобув Болгарию перед балканьску, перейшов через Балкан, а коли візантийский цїсар сполучив ся з Болгарами, прийшло до війни з Греками, а Сьвятослав загнав ся мало не під сам Царгород. Тимчасом візантийский цїсар позбув ся инших своїх ворогів, перейшов Балкан і обляг Сьвятослава в Доростолї. По 3 місячній облозї розпочав Сьвятослав переговори і обіцяв не воювати з Греками, защо одержав свобідний вихід і збіже для кождого жовнїра. На вертаючого Сьвятослава засїли Печенїги і в борбі з ними поляг хоробрий князь 972. р. в молодім віцї (30 лїт.)