Всесвітна історія/II/Анти і розміщенє Україньско-руских племен
| ◀ Передісторичні часи України Руси | Всесвітна історія. Том II Анти і розміщенє Україньско-руских племен |
Початки рускої держави ▶ |
|
Анти. Посеред великої еміґрациї народів виступає в VI. віцї по Хр. назва Анти, яка має для нас Русинів-Українцїв більше значінє. Сучасні грецкі писателї розріжняють поміж Словянами в сих часах дві головні галузи; західних Словян, котрих звуть Словянами яких поселяють понад Дунай і східних, котрих звуть Антами. Коли приглянемо ся близше Антам, побачимо, що они замешкують територию, яку пізнїйше занимали Русини-Українцї; тому можемо їх зідентифікувати з пізнїйшими Русинами, тим більше, що нема жадного історичного доказу, щоби в VI. віцї по Хр. сидїв над Днїпром инший нарід; як не ма жадної відомости про се, щоб Русини-Українцї прибули по 6. віцї над Днїпро. Від сеї отже хвилї, себто від VI. в., коли узнаємо Антів за наших предків, можна говорити про Русинів Українцїв як осібній нарід. На жаль про Антів знаємо дуже мало. Їх видно все в походах Словян на Візантию, доки не впав на них страшний удар. Сим ударом був дикий нарід, Обри або Авари. Авари увійшли брамою народів з Азиї до Европи і осїли з часом в нинїшнїй Угорщинї. По дорозї підбили они численні племена в східній Европі, підбили також і Антів. Панованє Авар хоть коротке було дуже прикре. Авари звані у нас Обри лишили по собі довго лиху память, а навіть „Повість времяних лїт“ написана кілька віків пізнїйше, згадує за згнущаня Авар над Словянами. Послїдну відомість про Антів маємо з року 602. по чім про Антів не можемо нїчого сказати, бо в візантийскій історіоґрафії бракує про Антів всяких відомостий.
Розміщенє Україньско-руских племен в X. і XI. в. Через довгі віки від VI. до IX. столїтя не маємо жадних відомостий про Русинів. Одиноким жерелом до істориї України-Руси в X. і XI. столїтю є перше наше історичне жерело повість „Временныхъ лѣтъ“. Після сеї повісти територия нашого краю була заселена слїдуючими племенами. В самій серединї Україньско-руских земель, в місци де нинї лежить столиця Руси-України, сидїло племя Поляни, найважнїйше україньско-руске племя, котре було пізнїйше осередком історичного житя України-Руси. Земля яку замешкували Поляни, се невеликий трикутник, ограничений від сходу Днїпром від заходу і півночи рікою Ірпень. По другім боцї Днїпра мешкали Сїверяни, найбільше з поміж україньско-руских племен. Сїверяни замешкували доріча Десни, Сейма, Сули і горішнього Дону. Крім сих племен вичисляє повість Деревлян, які мешкали на захід від Полян над ріками Тетеревом і Случею. Над Долїшним Днїпром сидїли Уличі, від Днїпра на захід майже по Дунай сидїли Тиверцї, над Бугом Дулїби, над горішним Днїпром, західною Двиною Кривичі, між Припетою а Двиною Дреговичі над Сожею Радимичі.
Значінє города в будові Україньско рускої держави. Всї племена ґрупують ся около своїх важнїйших міст, які відограли велику ролю в будові нашої держави. Місто-город, був з початку догідним обгородженим місцем, де зносили мешканцї своє добро, та ховали ся в несупокійних часах. Таких городів на нашій териториї було дуже богато. Дооколичні мешканцї, старали ся о удержанє города в добрим станї і сходили ся на наради, з яких виросли з часом віча. Мешканцї дооколо города вибирали спільну управу міста, з чого пізнїйше витворили ся адмінїстрацийні і вїйскові уряди. Через город окружна людність звязувала ся разом і наступав союз чисто територяльний, звязаний з городом. Много з таких городів лишило ся без більшого значіня, они позістали лише заборолами в часї війни. Часом зростав город дуже скоро в своїм значіню, заложений наразї для захисту перед ворогом, приходив часом до великого значіня і перемінював ся в місто в повнім того слова значіню. Ставало ся се з ріжних причин. Часом менші городи входили в звяз з собою і тогди легко оден зі старших городів міг стати осередком для прочих. Міг зрости город з причини догідного положеня для укріпленя, однак найважнїйшою причиною зросту города, було догідне положенє для торговлї. Город, що лежав при торговельній дорозї, як Київ, підносив ся дуже скоро, діставав стале населенє, ставав центром для торговлї і промислу, а з часом ставав центром управи, поволеньки підчиняв собі всї дооколичні городи і давав підставу до будови держави. Доокола більших городів ґрупували ся поодинокі племена і тепер потреба було лише того, щоби одно з племен виступило і покорило другі племена, а будова держави була-б вже скінченою. І дїйсно так стало ся. Племенем, що злучило другі і дало початок до Україньско-руської держави, було племя Полян.