Всесвітна історія/II/Володимир Великий і Ярослав Мудрий
| ◀ Початки рускої держави | Всесвітна історія. Том II Володимир Великий і Ярослав Мудрий |
Занепад рускої держави ▶ |
|
Володимир Великий 980.—1015. По смерти Сьвятослава 972. р. настала кілька лїтна борба поміж єго синами. Найстарший Ярополк, виступив проти Олега. Ярополк напав на Олега, який в утечі упав з моста під Овручем і погиб. На відомість про смерть Олега, Володимир утїк з Новгорода до Скандинавії, зібрав там сильну дружину і пішов походом на Ярополка. По дорозї здобув він Полоцк, убив полоцкого князя Рогволода і подружив ся з єго дочкою Рогнїдою, хотяй она вже була заручена з Ярополком. По здобутю Полоцка ударив Володимир на Ярополка. Сили Володимира були о много більші від Ярополкових, тому Ярополк не мав відваги ждати Володимира в Київі. Однак помимо утечі єго зловлено і убито з приказу Володимира. Кияни бороли ся єще якийсь час, однак притиснені Володимиром піддали ся.
Перші лїта панованя Володимира Великого пішли на заведенє ладу і порядку в державі, він присмирив збунтовані племена, і відпер наїзди сусїдів. В роцї 981. ходив Володимир на Польщу і заняв Червеньскі городи Перемишль, Червень і ин. Ся відомість записана в Повісти временних лїт, є найдавнїйшою згадкою о східній Галичинї званій тогди Червоною Русию, або Червенськими городами.
З пізнїйших лїт панованя Володимира Великого є замітні дві подїї. Хрест Володимира і Руси і борба Володимира з Печенїгами. Рівночасно з Володимиром панував у Візантиї цїсар Василь, проти котрого виступив в Малій Азиї Фока. Цїсар Василь просив Володимира о поміч. Володимир обіцяв помочи, але під услївєм, що Василь віддасть за него свою сестру Анну. Василь згодив ся видати сестру за Володимира, наколи він прийме християньство. Тогди Володимир дав поміч цїсареви, але хотяй Фока зістав побитий, цїсар Василь зовсїм не спішив ся з виданєм сестри, бо вступати в супружі зносини з чужими володарями уважано в Візантиї нечестию. В кінци Володимирови було за довго ждати, він іде з війском на Крим і по довгій облозї здобуває грецке місто Корсунь. Доперва тепер цїсар Василь виправив сестру до Корсуня, де відбуло ся весїлє. Заходить тепер питанє, де і коли охрестив ся Володимир? Повість каже що Володимир охрестив ся підчас походу на Крим. Коли-ж возьмемо під розвагу, що Володимирови залежало на тім, щоб посвоячити ся з Візантиєю, то мусїв він усувати всякі перепони свого слюбу, а такою перепоною був єго хрест, тому мусїв він охрестити ся в Києві і то єще перед походом на Корсунь. Володимир не лише сам приняв хрест, але старав ся занести християньство на Руси, а се приходило єму тим легше, що християньство було на Руси вже знане. В Київі вже від довшого часу була церков сьв. Ілиї, було ту вже много християн. З другої сторони не треба думати, що всї Русини приступали радо до християньскої церкви. Християньство з початку було релїґією висших верств і більших міст і дуже поволеньки переходило в прості маси народу.
Принятє християньства мало для Руси велике значінє, бо з принятєм християньства прийшла з Візантиї тамошна культура, просьвіта і наука. Першими духовними і учителями Христової віри були у нас Греки і Болгари, они познакомили Русинів з грецким письмом і культурою, они принесли до нас церковні книги в словяньскім перекладї, писані кирилицею.
По заведеню християньства старав ся Володимир про піднесенє штуки і культури на Руси. Будував церкви, закладав школи, та старав ся піднести добробит в своїй державі. Сїй спокійній роботї Володимира перешкаджали Печенїги, які за часів Володимира давали ся найбільше відчувати нашій державі. З частих відомостий і згадок в повісти про борбу з Печенїгами, як і з сеї причини, що Володимир мусїв проти Печенїгів стягати сили цїлої держави, можемо здогадувати ся, що ся борба була дуже тяжкою.
В послїдних лїтах панованя Володимира, виступають проти него єго сини, котрих посадив по ріжних містах. Перший повстав проти Володимира Сьвятополк, за намовою свого тестя Болеслава Хороброго короля Польщі. Володимир довідав ся завчасу про повстанє сина і увязнив Сьвятополка. Відтак збунтував ся проти батька Ярослав Новгородский. Підчас приготовань до виправи на Ярослава заскочила Володимира несподївано смерть 15. липня 1015. р. Єго поховано в Десятинній церкві. Про Володимира заховало ся богато народних подань, які є нинї окрасою росийскої лїтератури. В нашій мові народних памяток про Володимира не ма.
Сьвятополк Окаянний 1015.—1018. Несподївана і скора смерть Володимира Великого дала початок до трилїтних забурень на Руси. Наслїдником Володимира мав стати Борис. Єго не було в Києві в хвили смерти Володимира. З сего скористав Сьвятополк, котрого Володимир випустив з вязницї, позискав для себе київских міщан і оголосив ся великим київским князем. Він не вдоволяв ся своєю землею, а хотїв злучити в своїх руках цїлу Русь, тому підступно убив своїх братів Бориса, Глїба і Сьвятослава і заволодїв їх удїлами. Відтак хотїв позбути ся Ярослава. Однак Ярослав повідомлений про все наперід сестрою Предиславою, зібрав сильну дружину, вирушив проти Сьвятополка, побив єго і заволодїв Київом. Сьвятополк утїк до свого тестя Болеслава Хороброго. Болеслав виправляє ся сам на Київ, побиває Ярослава над Бугом і впроваджує Сьвятополка на ново на великокняжий престіл, а сам зі своїм війском розтаборив ся в Київі. Однак Київлянам навкучив побут польских жовнїрів в Київі і они стали потайки їх вирізувати. Болеслав мусїв опускати Київ, а вертаючи до Польщі заняв Червеньскі городи. По поворотї Болеслава виступив Ярослав в друге проти Сьвятополка і побив єго. Сьвятополк утїкав знов в Польщу, але по дорозї помер від удержаних ран, а нарід прозвав єго Окаянним.
Ярослав Мудрий 1018.—1054. В перших лїтах свого панованя мусїв Ярослав звести борбу зі своїм братом Мстиславом, а побитий ним, згодив ся на подїл Руси в сей спосіб, що всї краї на захід від Днїпра і Київ одержав Ярослав, краї на схід від Днїпра одержав Мстислав і такі обставини трівали до смерти Мстислава 1036. Ярослав придбав собі славу щасливими війнами, а ще більше розумною управою краю. Він воював щасливо з Ятвягами і Литвою (на північ від Руси) з Польщею і Печенїгами. В 1031. р. належить Ярослав до великої коалїциї, яку утворив цїсар Конрад II. в цїли розбитя Польщі. Ярослав виправив ся на Польщу і відобрав назад забрані Болеславом Хоробрим Червеньскі городи. Дуже щасливо воював Ярослав з Печенїгами, котрих побив 1036. р. під Київом так сильно, що они від сего часу вже нїколи не піднесли ся. Однак замість Печенїгів, являють ся на чорноморских степах нові дикі орди Половцїв, народу єще страшнїйшого як Печенїги. Половцї напирають на останки Печенїгів, нищать їх цїлковито і самі осїдають на чорноморских степах. Великий був се блуд руских князїв, що не дали Печенїгам помочи проти Половцїв, бо послїдні розбивши Печенїгів, стали дуже грізними сусїдами для нашої держави.
Замітні є рівнож відносини Ярослава до Візантиї. Від часу війни Володимира з Візантиєю відносини між Русию а Візантиєю були приязні. Доперва 1043. р. приходить до непорозумінь. Причиною війни була здає ся сварка грецких купцїв з рускими підчас якої убито руского купця. Ярослав здає ся хотїв скористати з убитя купця, настрашити походом Візантийцїв і вимочи догіднїйші договори для рускої торговлї. Велика фльота, під проводом київского воєводи Вишати і Ярославового сина Володимира, вирушила на Візантию. Однак буря знищили много руских кораблїв, а на оставших напали Греки, забрали в неволю і ослїпили. Правдоподібно в три роки пізнїйше, наступила згода Русинів з Греками, а в кілька лїт потім оженив ся, улюблений син Ярослава, Всеволод з візантийскою княгинею. До зовнїшної полїтики Ярослава потреба додати стараня Ярослава Мудрого увійти в супружі зносини з сусїдними державами. Висше було згадано про шлюб Всеволода з візантийскою царівною, сам Ярослав оженив ся з дочкою швецкого короля, свою сестру Марию видав за польского князя Казимира Відновителя. Свої дочки видав одну за норвежского, другу за француского (Генрика) короля. Сї родинні зносини з европейскими дворами, є найлїпшим доказом, якою популярностию, повагою і значінєм тїшив ся в Европі Ярослав Мудрий, коли чужі володарі старали ся стояти в супружих зносинах з нашим князем.
Внутрішна дїяльність Ярослава. Своє імя Мудрий придбав собі Ярослав більше розумною управою краю як щасливими війнами. Він надав Руси писані закони звані „Правдою Рускою“. Старав ся о розширеня християньства, яке доперва за єго панованя почало ширити ся по дальших закутинах Руси, він будував нові городи, укріпив і приокрасив Київ і старав ся розповсюднити книжну просьвіту. Ярослав зібрав велику на тоті часи бібльотеку, яку зложив при збудованій ним Софійскій катедрі, закладав школи (одна з найважнїйших в Новгородї.) Ярослав опікував ся щиро духовеньством, основував нові епіскопства, за єго часів 1051. р. вибрано перший раз Русина Ілярйона митрополитом в Київі (до тепер митрополитами були все Греки.) За єго часів повстають рівнож перші монастирі, яких основателями були Антонїй Печерский і Теодозий.
Ярослав любив богато будувати. В сим місци де 1036. побив Печенїгів поставив широку браму, над котрою зносила ся церков сьв. Благовіщеня з позолоченим дахом, звідси назва Золоті ворота, побудував величаву церкву сьв. Софії, в якій спочили відтак єго мощі.
Умираючи подїлив Ярослав Русь поміж своїх синів. Найстарший Ізяслав одержав великокняжий титул, Київ, Новгород і Деревляньску землю; Сьвятослав дістав Чернигів і більшу часть Сїверщини. Полудневу Сїверщину зі столицею Переяславом одержав Всеволод, Волинь Ігор, Смоленьск Вячеслав. Про удїл найстаршого сина Володимира, що умер перед Ярославом, повість нїчо не згадує, однак правдоподібно син Володимира Ростислав одержав Червеньскі городи. Від Ярослава Мудрого усталило ся на Руси право старшеньства, на підставі якого, великим київским князем остав завсїгди настарший з родини Ярослава, а також в иньших князївствах першеньство мала лїнїя старша перед молодшою.