Всесвітна історія/II/Передісторичні часи України Руси
| ◀ Передісторичні часи людскости | Всесвітна історія. Том II Перед історичні часи України Руси |
Анти і розміщенє Україньско-руских племен ▶ |
|
Подїл істориї України Руси. Історию України Руси можна подїлити на пять перйодів, з яких перший обіймає часи, в яких наш нарід не становив єще осібної держави і сей перйод буде радше істориєю нашого краю, нашої териториї, як істориєю нашого народа.
Другий перйод обнимає часи в яких Русь-Україна переживала щасливі часи, часи независимости. В сих часах Русь була славною і могучою, своєю силою грозила всїм сусїдам, а навіть горді візантийскі цїсарі, котрі ставили себе так високо по над володарів західної Европи, сї цїсарї, що уважали злочином братати ся з дикунами півночи, видають свої дочки за руских князїв, щоб лише забезпечити собі мир зі сторони Руси.
В сим перйодї зближає ся Русь-Україна до культурної Візантиї, принимає від неї християньство, за яким пішла з Грециї також візантийска культура і просьвіта.
Третий перйод: се часи упадку самостійности нашої держави. Подїл держави поміж князїв, роздробленє Руси-України на численні удїли, принесло велике лихо. Часті межиусобицї князїв, ослабили нашу вітчину і довели до цїлковитої руїни. Що зачали рускі князї, сего довершило татарске лихолїтє, яке доводить Русь-Україну до такого упадку, що она остаточно опинює ся під управою чужих не руских князїв. Україною дїять ся дві сусїдні держави Литва і Польща. Під Литвою жило ся Русинам добре. Литовска держава складала ся в ⁹⁄₁₀ з руских земель, в державі переважав руский елємент. Литовскі князї вводять на своїм дворі руску мову, звичаї і обичаї. На жаль за почином Ягайла, Литва починає входити з Польщею в чимраз тїснїйший союз, доки 1569. року не тратить з Україною своєї самостійности, на славнім люблиньскім соймі. Рускі землї переходять під панованє Польщі, наш нарід входить в близші відносини до польского народа, взглядно до польскої шляхти. Польска шляхта пізнавши плодовитість нашої землї приїздить цїлими сотками, поселює ся на Українї і старає ся закріпостити до тепер вільний, свобідний нарід. Рівночасно наша шляхта, ради почестий, урядів покидає свою віру, свою мову і звичаї, польщить ся, відчужує ся від свого народа, та опускає свій национальний табор. З неї рекрутують ся найбільші перевертнї і вороги нашого народа, як ославлений Ярема Вишневецкий, завзятий ворог козаччини. Поміж спольщеною шляхтою, а нашим народом витворює ся сильний антаґонїзм, який доводить остаточно до великої борби, звістної в істориї під назвою козацких повстань.
Четвертий перйод обнимає часи народних борб за свободу. Перші козацкі повстаня мають суспільно економічний характер, доперва з часом прибувають єще причини релїґійно полїтичні. Кульмінацийною точкою козацких борб є повстанє Богдана Хмельницкого, що затрясло підвалинами польскої держави, але не дало свободи нашому народови. З під панованя польскої шляхти, дістав ся наш нарід у єще більшу неволю росийского царизму, який в брутальний спосіб давить волю і свободу народа. Четвертий перйод кінчить ся цїлковитим поневоленєм нашого народа, а явним знаком сего є збуренє Сїчи на приказ царицї Катарини II.Пятий перйод, се национальне відроженє, починає ся виступом Котляревского з перелицьованою Енеїдою і треває по нинїшні часи. Сей перйод, се дальша борба за волю і свободу народа, борба але не кровава. Систематичним підношенєм просьвіти і культури, хоче наш нарід дати доказ, що єму належить ся одно з непослїдних місць поміж народами Европи.
Найдавнїйші відомости про мешканцїв України. Про якийсь нарід можна говорити в істориї вже від сеї хвилї, в якій нарід стане на такім степени культури, що полишає по собі бодай як найпримітивнїйші памятники, а такими найпростїйшими памятниками є прості вироби для щоденного житя з каміня і костий зьвірят. Чоловік доходить в своїм розвитку до такого степеня, в якім вже не вдоволяє ся працею своїх рук без жадної помочи начинь, але старає ся придбати собі якісь знаряди, якими мігби в легший спосіб помагати собі в щоденнім житю, і впадає на гадку виробляти домашні знаряди. З початку виробляв чоловік знаряди дуже прості, звичайно уживав тогди місто ножа острого каміня, місто копя обсмаленого патика. З часом починає чоловік свої начиня видосконалювати, приміром зручним ударом каміня о камінь, відлупує частини каміня так, що полишене виглядає як вістрє. Культуру в якій чоловік уживає до помочи камінних знарядів, уважаємо найнизшою і зовемо камянною культурою. В тоті давні часи, коли люди жили єще на так низьким степени культури, жили у нас на Українї люди і то головно над Днїпром, а передовсїм в околици нинїшного Київа, так що наш золотоверхий Київ належить до найстарших осель і то не лише цїлої України, але навіть цїлої Европи. Люди з сих часів мешкали, або в печерах понад Днїпром, яких в наших часах віднайдено досить значне число, або в викопаних земляних долах. Поживою їх з початку було мясо зловлених зьвірят і риб, та корінцї, але з часом, як усвоїли перші зьвірята, живили ся також молоком і сиром. Управи рілї тогдїшні мешканцї не знали. Якийсь степень релїґії у них вже був, а сьвідчать о сим похоронні обряди, які на нашій териториї були ріжні. В одних околицях тїла померших вкладано в землю, то в сидячих то в лежачих позах, в других тїла померших палено.
Розвиток чоловіка іде все в перід. З часом люди не вдоволяли ся камянними знарядами і стали виробляти свої знаряди не з каміня а з металїв, чоловік переходив від камяної до металевої культури. З металїв почато найскорше уживати міди, потім бронзу, а доперва пізнїйше желїза, так шо цїлий час металевої культури розпадає ся на три части: мідяний, бронзовий і желїзний.
В тоті часи про Русинів Українцїв, яко осібний нарід, говорити не можна, бо на се бракує нам всяких історичних памятників і жерел; перші відомости про наш нарід можемо подати доперва з часів великої вандрівки народів і то з VI. віка по Хр.