ЗЛИЙ КІНЬ
Учора мій сусід купив собі коня,
Із табуна татарського, презлого,
Такого жвавого, такого вже баского!
Дивлюсь, сусід і вся його сім'я
Уздечки не напнуть на нього,
Сусід сусідів кликать став,
І могорич пообіщав,
Щоб тільки помогли йому коня упорать.
Народ зійшовсь та гук такий підняв,
Мов цілину п'ять плугів орють,
А кінь жахається та рже,
На дибки спиниться, та гривою мотає,
То піде бокаса, то б'ється і кусає.
Котрий сміліший був, то вже
Од коника тікає.
Прийшлось сусідові, мовляв, хоч сядь та плач,
Аж дивляться, іде Петро Деркач,
Розумний чоловік і в конях силу знає.
Іде і здалека чуприною киває.
Прийшов — і ввесь базар нікчемний розігнав,
І сміло до коня побрався потихеньку,
Все свистючи, повагом, помаленьку,
Все гладив — подивлюсь — уже і зануздав.
Пани! ви чули, як Деркач коня піймав?
|
