бідка

бідка

Бі́дка, ки, ж. 1) Ум. от біда́. 2) Тележка о двух колесах. Запріг бідку. Грин. II. 331.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Бі́дка, ки, ж. 1) Ум. от біда. 2) Тележка о двух колесах. Запріг бідку. Грин. II. 331.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Бі́дка, ки, ж. 1) Ум. отъ біда. 2) Телѣжка о двухъ колесахъ. Запріг бідку. Грин. II. 331.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924