біг

біг

I. Біг и бог, бо́га, м. 1) Бог. Чоловік стріляє, а біг кулі носить. Ном. № 83. Біг богом, а люде людьми. Посл. Як ось знечев'я вбіг Меркурій засапавшися до богів. Котл. Ен. II. 20. Жив у лісі такий бог лісовий. Грин. I. 44. В се врем'я в рай боги зібрались к Зевесу в гості на обід. Котл. Ен. II. 19. 2) Икона, образ. Чуб. VII. 384. Поцілувала на божнику бога. Г. Барв. 239. Батько й мати беруть богів, хрестять богами молодих і оддають їм у руки. Молода оддає свого бога молодому. Грин. III. 440. 3) Стари́й бог ? Вона іде, іде, — мов старий бог з двору сходить… Вже до воріт, за двір… — говорится о важности ухода уходящего лица. Сим. 228. 4) Скляни́й бог. Водка, штоф с водкой. Тоді то й зазналася я із сим скляним богом. О. 1862. VII. 42. Прихилявся до шкляного бога, привчався горілочку вживати. Мир. ХРВ. 203. 5) Біг-ма́, біг-ма́є. Нет, не имеется. Діточок у їх біг-ма. Шевч. А іще на козаку нетязі шапка-бирка, зверху дірка, хутро голе, околиці біг-має. ЗОЮР. I. 6) Біг-ме́. Ей богу; право. Біг-ме на щотах не училась. Котл. Ен. IV. 19. Біг-ме, я не брав твоєї сокири. Каменец. у. 7) Біг дав. Есть, имеется. Галиц. 8) Бо́гу роби́ти. Иносказ. — сидеть в тюрьме. Повесть «Мамай» Скальк. 9) Зна́ти бо́гу. Знать молитвы. О. 1862. IV. 9. 10) Бог відь. Бог весть. Ото скільки очима скинеш, бог відь колишні степи. Конот. у. 11) Своі́м бо́гом зроби́ти, піти́. По-своему сделать. Св. Л. 287. См. Зроби́ти. З сього часу пішла своїм богом коло всього. Св. Л. 114. 12) Нія́ким бо́гом не допро́сишся. Никак не упросишь. Ніяким богом не допросишся було, щоб хоть в двір до тебе заглянули. Сим. 222. 13) За мали́м бо́гом. Едва. За малим богом слави и чести казацької братерським боєм не занапастили. К. ЦН. 221. За малим богом Криму… не опанував. К. ЦН. 219. 14) За неви́нного бо́га (поби́то, взя́то). Ни за что (побить, арестован и пр.) Мнж. 163. 15) Спасе́ть же біг тебе́! Выражение благодарности. Котл. Ен. II. 29. 16) Коли́ вже те у бо́га і ді́ялось! Бог знает, когда это и было. Сим. 223. 17) У бо́га. Восклицание в досаде, если чего нибудь не находишь. Де ті ключі у бога! Сквир. у. *18) Бог знает (где, когда). Де в бога заєць, де в чорта батько. Катер. А Вержб. *19) На бо́га! Ради бога. 20) См. Бі. Ум. Бо́гонько, бо́гочко, бі́женько, бі́жечко, божо́к. Ей, богочку, таточку, дай погоду! Фр. Пр. 77. Ішов божок дорогою, зострів дівку із водою: «Ой дай, дівко, води пити, смажні уста закропити!» — Не дам, старцю, води пити, бо вода єсть нечиста… «Ой ти, дівко, сама нечиста, а вода єсть завжди чиста». Стала дівка, ізлякалась, перед богом заховалась. Млр. Л. Сб. 237.

II. Біг, гу, м. Бег. І бистрим бігом все колише, неначе в гніві сам Зевес. Котл. Ен. *'У бігу́. На бегу… Кидаючи баранкові шапки і ловлячи їх у бігу кінцями довгих списів… Лепкий.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Біг и бог, бо́га, м. 1) Бог. Чоловік стріляє, а біг кулі носить. Ном. № 83. Біг богом, а люди людьми. Посл. Як ось знечев'я вбіг Меркурій засапавшися до богів. Котл. Ен. II. 20. Жив у лісі такий бог лісовий. Грин. I. 44. В се врем'я в рай боги зібрались к Зевесу в гості на обід. Котл. Ен. II. 19. 2) Икона, образ. Чуб. VII. 384. Поцілувала на божнику бога. Г. Барв. 239. Батько й мати беруть богів, хрестять богами молодих і оддають їм у руки. Молода оддає свого бога молодому. Грин. III. 440. 3) Старий бог ? Вона іде, іде, — мов старий бог з двору сходить… Вже до воріт, за двір… — говорится о важности ухода уходящего лица. Сим. 228. 4) Скляни́й бог. Водка, штоф с водкой. Тоді то й зазналася я із сим скляним богом. О. 1862. VII. 42. Прихилявся до скляного бога, привчався горілочку вживати. Мир. ХРВ. 203. 5) Біг-ма́, біг-ма́є. Нет, не имеется. Діточок у їх біг-ма. Шевч. А іще на козаку нетязі шапка-бирка, зверху дірка, хутро голе, околиці біг-має. ЗОЮР. I. 6) Бігме́. Ей-богу; право. Бігме на щотах не училась. Котл. Ен. IV. 19. Бігме, я не брав твоєї сокири. Каменец. у. 7) Біг дав. Есть, имеется. Галиц. 8) Бо́гу роби́ти. Иносказ.: сидеть в тюрьме. Повесть «Мамай» Скальк. 9) Зна́ти бо́гу. Знать молитвы. О. 1862. IV. 9. 10) Бог відь. Бог весть. Ото скільки очима скинеш, бог відь колишні степи. Конот. у. 11) Своїм бо́гом зроби́ти, піти́. По-своему сделать. Св. Л. 287. См. Зробити. З сього часу пішла своїм богом коло всього. Св. Л. 114. 12) Нія́ким бо́гом не допро́сишся. Никак не упросишь. Ніяким богом не допросишся було, щоб хоть в двір до тебе заглянули. Сим. 222. 13) За мали́м бо́гом. Едва. За малим богом слави и честі казацької братерським боєм не занапастили. К. ЦН. 221. За малим богом Криму… не опанував. К. ЦН. 219. 14) За неви́нного бога (поби́то, взя́то). Ни за что (побить, арестован и пр.) Мнж. 163. 15) Спасеть же біг тебе! Выражение благодарности. Котл. Ен. II. 29. 16) Коли́ вже те у бога і діялось! Бог знает, когда это и было. Сим. 223. 17) У бога. Восклицание в досаде, если чего-нибудь не находишь. Де ті ключі у бога! Сквир. у. 18) См. Бі. Ум. Богонько, богочко, біженько, біжечко, божок. Ей, богочку, таточку, дай погоду! Фр. Пр. 77. Ішов божок дорогою, зустрів дівку із водою: «Ой дай, дівко, води пити, смажні уста закропити!» — Не дам, старцю, води пити, бо вода єсть нечиста… «Ой ти, дівко, сама нечиста, а вода єсть завжди чиста». Стала дівка, ізлякалась, перед богом заховалась. Млр. Л. Сб. 237.

Біг, гу, м. Бег. І бистрим бігом все колише, неначе в гніві сам Зевес. Котл. Ен.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Біг и Бог, Бо́га, м. 1) Богъ. Чоловік стріляє, а Біг кулі носить. Ном. № 83. Біг Богом, а люде людьми. Посл. Як ось знечев'я вбіг Меркурій засапавшися до богів. Котл. Ен. II. 20. Жив у лісі такий бог лісовий. Грин. I. 44. В се врем'я в рай боги зібрались к Зевесу в гості на обід. Котл. Ен. II. 19. 2) Икона, образъ. Чуб. VII. 384. Поцілувала на божнику бога. Г. Барв. 239. Батько й мати беруть богів, хрестять богами молодих і оддають їм у руки. Молода оддає свого бога молодому. Грин. III. 440. 3) Старий бог ? Вона іде, іде, — мов старий бог з двору сходить… Вже до воріт, за двір… — говорится о важности ухода уходящаго лица. Сим. 228. 4) Скляни́й бог. Водка, штофъ съ водкой. Тоді то й зазналася я із сим скляним богом. О. 1862. VII. 42. Прихилявся до шкляного бога, привчався горілочку вживати. Мир. ХРВ. 203. 5) Біг-ма́, Біг-ма́є. Нѣтъ, не имѣется. Діточок у їх Біг-ма. Шевч. А іще на козаку нетязі шапка-бирка, зверху дірка, хутро голе, околиці Біг-має. ЗОЮР. I. 6) Біг-ме́. Ей Богу; право. Біг-ме на щотах не училась. Котл. Ен. IV. 19. Біг-ме, я не брав твоєї сокири. Каменец. у. 7) Біг дав. Есть, имѣется. Галиц. 8) Бо́гу роби́ти. Иносказ. сидѣть въ тюрьмѣ. Повѣсть «Мамай» Скальк. 9) Зна́ти Бо́гу. Знать молитвы. О. 1862. IV. 9. 10) Бог відь. Богъ вѣсть. Ото скільки очима скинеш, Бог відь колишні степи. Конот. у. 11) Своі́м бо́гом зроби́ти, піти́. По своему сдѣлать. Св. Л. 287. См. Зробити. З сього часу пішла своїм богом коло всього. Св. Л. 114. 12) Нія́ким бо́гом не допро́сишся. Никакъ не упросишь. Ніяким богом не допросишся було, щоб хоть в двір до тебе заглянули. Сим. 222. 13) За мали́м бо́гом. Едва. За малим богом слави и чести казацької братерським боєм не занапастили. К. ЦН. 221. За малим богом Криму… не опанував. К. ЦН. 219. 14) За неви́нного бога (поби́то, взя́то). Ни за что (побить, арестованъ и пр.) Мнж. 163. 15) Спасеть же Біг тебе! Выраженіе благодарности. Котл. Ен. II. 29. 16) Коли́ вже те у Бога і діялось! Бог знаетъ, когда это и было. Сим. 223. 17) У Бога. Восклицаніе въ досадѣ, если чего нибудь не находишь. Де ті ключі у Бога! Сквир. у. 18) См. Бі. Ум. Богонько, Богочко, Біженько, Біжечко, Божок. Ей, Богочку, таточку, дай погоду! Фр. Пр. 77. Ішов Божок дорогою, зострів дівку із водою: «Ой дай, дівко, води пити, смажні уста закропити!» — Не дам, старцю, води пити, бо вода єсть нечиста… «Ой ти, дівко, сама нечиста, а вода єсть завжди чиста.» Стала дівка, ізлякалась, перед Богом заховалась. Млр. Л. Сб. 237.

Біг, гу, м. Бѣгъ. І бистрим бігом все колише, неначе в гніві сам Зевес. Котл. Ен.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924