Анотований "Улісс"/Стор 012

by Джеймс Джойс

◀ Стор 011

Анотований "Улісс" Джеймс Джойс, перекладено користувачами Вікіджерел Стор 012

Стор 013 ▶

Примітки перекладача(ів) подаються в Обговореннях сторінок. В перекладі переважно збережена пунктуація Джойса.

Вікідані

Він заревів, не відриваючи погляду від вогнища:

— Кінч!

— Ключ в дверях, - сказав Стівен, підходячи ближче.

Ключ зі скреготом двічі різко повернувся в замку, і важкі двері

прочинились, впустивши жадані світло й повітря. Хейнс зупинився в дверях,
дивлячись назовні. Стівен притягнув до столу свою валізу, поставивши її торця, і всівся
чекати. Бик Малліган шпурнув печеню на миску біля себе. Потім відніс
миску і великий чайник до столу, гримнув ними і зітхнув
з полегшенням.

— Ах, я вся тану, - вимовив він, - як сказала свічка, коли... Але - ша! Про

це не будемо. Кінч, прокинься! Подавай хліб, масло, мед. Приєднуйтеся, Хейнс.
Потрава готова. Благослови, Господи, нас і ці дарунки твої. Де
цукор? От, роззява, молока немає!

Стівен дістав хліб, горщик з медом і масельничку із

шафки. Бик Малліган сів, раптово обурившись.

— Що за бардак? вигукнув він. Я ж їй сказав пpийти на початку дев’ятої.

— Можна випити чай і без молока, сказав Стівен. В шафці є лимон.

— Та пішов ти зі своїми парижськими замашками! відповів Бик Малліган. Я хочу

молочка із Сендікоува.

Хейнс, йдучи до них від дверей, повідомив спокійно:

— Йде ваша молочниця.

— Благослови вас бог, вигукнув Бик Малліган, схопившись з

крісла. Розташовуйтесь. Наливайте чай. Цукор в мішечку. А
з триклятою яєчнею я більше не бажаю вошкатися. Він абияк розшматував печеню на мисці
і розкидав його по трьох тарілках, примовляючи:

— In nomine Patris et Filii et Spiritus Sancti.

Хейнс сів і почав розливати чай.

- Кладу всім по два куски, сказав він. Скажу вам, Малліган, до чого ж ви
міцний чай заварюєте, чи не так?

Бик Малліган, нарізуючи хліб товстими скибками, сказав улесливим голосом

старої бабусі:

— Коли мені треба чай зробити, я вже так зроблю, як казала матінка Гроган. А треба

помочитись, я вже так помочусь.

— Їй-богу, оце так чай, сказав Хейнс.

Бик Малліган, ріжучи хліб, продовжував улесливо:

— Такий мій звичай, місіс Кахіл, це вона каже. Вибачте, мадам, місіс Кахіл на це, тільки не дай Боже

не робіть обидві справи в одну посудину.