Анотований "Улісс"/Стор 010
| ◀ Стор 009 | Анотований "Улісс" , перекладено користувачами Вікіджерел Стор 010 |
Стор 011 ▶ |
|
- Її секрети в замкненій шухляді: старі віяла з пер, бальні книжечки з френзлями, присипані мускусом,
прикраса з бурштинових намистин. Клітка з пташкою висіла край сонячного
вікна її будинку коли вона була дівчинкою. Вона чула старожитнього Ройса спів у
виставі “Жорстокий турок” і разом зі всіма сміялась, коли він наспівував:
- Я хлопчик той
- Який втішавсь
- Невидимістю.
- Примарні радощі, відкладені глибоко в пам'яті, напахчені мускусом.
- Не відвертайсь і не жалкуй...
- Складені в пам’яті життя разом з її дитячими іграшками. Спогади обсідають
його скорботний розум. Склянка води з крана на кухні, коли вона
збиралась до причастя. Яблуко з вибраною серединкою, наповнене коричневим цукром, спечене
для неї на плиті в темний осінній вечір. Її вишукані нігті, почервонені
кров'ю вошей з дитячих льоль.
- У сні, мовчазно, вона прийшла до нього після смерті, її висохле тіло у
просторому похоронному одязі оточував запах воску і ружового дерева, а дихання, коли вона схилилась
над ним з нечутними таємними словами, віяло сирістю могильного тліну.
- Її скляніючі очі уп'ялися з глибин смерті, щоб похитнути і зломити мою душу. На мене
одного. Примарна свіча висвітлює її агонію. Примарні відблиски на спотвореному стражданням
обличчі. Її хрипке голосне дихання, уривчасте від жаху, в той час, коли всі моляться, вставши навколішки.
Її погляд на мені, щоб повергти мене. Liliata rutilantium te confessorum turma
circumdet: iubilantium te virginum chorus excipiat.
- Упир! Пожирач трупів!
- Ні, мамо. Відпусти мене. Дай мені жити.
- — Гей, Кінч!
- Голос Бика Маллігана мелодійно пролунав в глибині вежі. Наблизився, долетівши від
сходів, покликав знову. Стівен, все ще тремтячи від крику своєї душі, відчув теплий
потік сонячного світла й у повітрі за своєю спиною дружні слова.
- — Дедал, спускайся помалу. Сніданок готовий. Хейнс
перепрошує за те, що заважав нам спати. Все влагоджено.
- — Йду, сказав Стівен, повертаючись.
- — Давай, Христа ради, сказав Малліган. – І ради мене і ради загального блага.