Анотований "Улісс"/Стор 006

Анотований "Улісс"
Джеймс Джойс, перекладено користувачами Вікіджерел
Стор 006

Примітки перекладача(ів) подаються в Обговореннях сторінок. В перекладі переважно збережена пунктуація Джойса.

обшарпаної манжети він бачив море, яке вгодований голос позаду нього вітав як велику
і ніжну матір. Кільце затоки і обрію заповнювала тьмяно-зелена
волога. Білу порцелянову миску біля її смертного ложа заповнювала тягуча зелена
жовч, яку вона вивергала зі своєї гниючої печінки з голосним стогоном в нападах
болісного блювання.

Бик Малліган знову обтер бритву.

— Ех, бідолашний пес, співчутливо зітхнув він. Мушу видати тобі сорочку

та хоча б пару шмарківничків. А як ті вживані штани, куплені з других рук?

— Ніби якраз, відповів Стівен.

Бик Малліган атакував видолинок під нижньою губою.

— Сміх та й годі, промовив він задоволено, точніше буде, з других ніг.

Господь його зна, який заразний бовдур позбувся їх. Я маю відмінну пару,
сірі, у вузесеньку смужку. Ти б чудово виглядав в них. Без жартів, Кінч. Ти
до чорта добре виглядаєш, коли пристойно вбраний.

— Дякую, - сказав Стівен. – Якщо вони сірі, я не можу їх носити.

— Він не може їх носити, сказав Бик Малліган своєму відображенню в дзеркальці. Етикет

є етикет. Він рідну матір убив, але сірі штани нізащо не вдягне.

Він склав акуратно бритву і легкими дотиками пальців обмацав

гладеньку шкіру.

Стівен спрямував погляд із затоки на масне обличчя з

димчасто-блакитними бігаючими очима.

— Той приятель, з яким я сидів в “Кораблі” минулого вечора, сказав Бик Малліган,

запевняє, що в тебе п.п.н. Він в жовтому домі працює у Коноллі Нормана. Прогресивний
параліч з недоумкуватістю.

Він окреслив дзеркальцем півколо, повсюди проблискавши цю новину сонячними променями,

вже сяючими над морем. Вигнуті виголені уста і
кінчики білих блискучих зубів сміялися. Сміх заволодів усім його ладноскроєним, міцнозшитим тілом.

— Помилуйся-но на себе, сказав він, ти жахливий барде.

Стівен нахилився і глянув в підставлене дзеркальце, розколоте

кривою тріщиною, волосся дибки. Таким він та інші бачать мене. Хто вибрав це обличчя
для мене? Цю шкіру блошливого бідолашного пса. Воно теж запитує мене.

— Я його поцупив з кімнати служниці, повідав Бик Малліган. Їй таке

якраз. Тітка завжди наймає непоказних служниць заради Мейлахі. Не введи його
у спокусу. І ім’я їй Урсула.

Сміючись знову, він забрав дзеркальце з-під пильних очей Стівена.

— Лють Калібана, який не бачить в дзеркалі свого відображення, вирік він. Шкода,

Уайльд не дожив тебе побачити.

Анотації

Caliban

A character in Shakespeare's The Tempest.