Futur-Extra
Ґео Коляда
Локомотива огні
Москва: Видання автора, 1927
***

Локомотива огні: то очі і брови
в чорному жінки з мармуром рук.
Крик перед смертю останній і довгий
викинув гуркітний брук.

Троянди! Троянди! Кричали торговці,
панни купляли пурпур і пах…
У вальсах кружляли радіомовці,
харкав у гуму радіо-танк.

І було так тоскно, мов з Азії гуни
мчались на „Бенцах“, шикуючись цим.
А десь у степах, у кобилячі руни
місяць заплітував цинк.

Локомотива огні: то очі і брови
в чорному жінки з мармуром рук.

Крик перед смертю останній і довгий
викинув гуркітний брук.

Коли сонце над містом золоточолове
кинуло жмутом проміння зневаг,
гойдався примарою труп безголовий
і стиснутий пальцями жах.

Трам заіржав: і вдарили дзвони.
Тисячемовні у бризках поем.
І вмить завірюхався темпами спорзко
в сальві породжений день.