Futur-Extra/Брати мої, сестри мої
| ◀ Як хвіст піднімає кобила | Futur-Extra Брати мої, сестри мої |
Одні складають шану владі ▶ |
|
Брати мої, сестри мої,
слухайте!
День — злот підперезаний
поясом чавунячим.
Собака рудий вихлистав
глек молока вранці —
хто-ж цей час такий викликав
з червоними пранцями?
А у небі в ніч
під паровозів крик
місяць — блід
хмарами стриб.
Цап з бородою тупає
козів турукає…
Цап з бородою хвіст підняв
— місяць засяв.
Ріки, лийтесь в озера
з човнами на спинах,
сьогодні вантажиться ера
голубого крика.
Сонце моє розірване,
як вітер афішу
і хочеться гнівно
вам… Вам, імено.
На кожнеє вухо
я ковтками сонце.
Місяць я між ноги
Кінджал криворогий.
На кожную цицьку
я синь небесяну
— клоне теплу пичку
вітер забуянин.
Я поет в екстазі і риданні,
як народ Вкраїни голубий.
Я люблю свій край коханий
мій чарівний, любий і смішний.
Я любов свою розсипав в злоті згуку
кожен крик мій — роспач флейт,
тетиву пісень на чорну руку
я спускаю сміливо з очей.
Так і дні у лютій долі
рву у инших й мну,
як за хвіст коней ловлю у полі
й по під пузом мчу.
Я жбурляю сміх
і зневаги жах,
мов стьобне батіг
з виляском чабан.
Вам, вам усім
братам і сестрам
ночі цієї, в сні
буде едемно.
Вам, вам усім
я осіяю ліжко
запахом ніжних квіт
цілуючи ніжно.
Вам жінкам, вам юнакам,
оголяйте час до пупа!
Кожний день становте руба
жертовники й фіміам!
А я буду в гумо-розтруб
харкати слину днів…
Мілійон найпрекрасніших губ
цілують мій профіль!