Як жив україньский народ/Братства
| ◀ Турецко-татарске лихо | Як жив україньский народ Братства |
Козаки ▶ |
|
Братства — то були такі товариства при церквах, найбільше по містах. Члени їх звали ся братчиками. У братчики йшли найбільше міщане, але приставали до них і селяни і козаки. Наприклад гетьман Сагайдачний записав ся у Київске братство з усїм козацким війском. Братчики скидали ся грішми і за ті гроші робили своє дїло, а дїла в них було чи мало. Вони дбали про те, щоб були гарні церкви, помагали вбогим, заводили шпиталї — такі доми, де мали до смерти притулок немощні та старі люди, викупляли невольників з неволї татарско-турецкої та робили инші милосердні дїла.
Ще їх дїло було — дбати, щоб краще у нас було духовеньству. Тодї україньскі архиреї були здебільшого з панів, з паньскої та королївскої ласки й архиреями ставали. До кождого архирейства була земля — великі маєтки, а на тих землях жили піддані — селяни, що робили паньщину на архиреїв. Архиреї жили зовсїм як инші багаті пани: в пишнотї та в роскошах, підданих своїх тяжко кривдили; держали при собі війско і з тим війском часто по розбишацки нападали на сусїдів, робили всякі иньші погані дїла. Попів же дуже утискали і поводили ся з ними згорда. Ото-ж проти таких порядків і починають змагати ся братства, навіть жалїють ся на архиреїв царгородскому патриярхови, бо він тодї був старший над україньскою церквою, — і патриярх помагає братствам і часом карає винних. Як настала унїя, довело ся братствам раз-у-раз боронити православну віру від унїятства. Ще давнїйше деякі богаті україньскі пани — такі, що ще не поперевертались на Ляхів (Поляків), от як Константин Островский або Хоткевичі, — почали заводити україньскі школи й друкарнї, щоб печатати в них книги. Цим шляхом пішли й братства. Бачили вони, що польщизна та католицтво через те забивають україньство та православіє, що наші люди були ще темні, неосвічені, а польске панство та попівство було вельми освічене, в науцї часом і дуже тямуще. Тому то братства заходили ся й собі заводити школи і позаводили їх дуже багато; заводили друкарнї, щоб печатати в них для людскої науки й просвіти книги. Через такі заходи на Українї де-далї ставало все більше та більше освічених наукою та розумних людий. Сї люди писали книги, а в тих книгах обороняли Українцїв та їх віру від польщизни та католицтва. Помалу-малу стала наша земля розумнїшати, освічуватись, стало їй лекше відбивати ся від польского панства та католицкого попівства. За се дякувати мусимо братствам.
Але все-ж самі вони не мали-б сили оборонити наш народ від того лиха, яке на него насунуло. Та з межи народу виявилась нова велика сила — козацтво.