шнур

Шнур, ра, м. 1) Веревка. Чуб. II. 234. Аж молодичка сорочки розвішує на шнурі. Рудч. Ск. II. 164. 2) Отвѣсъ (плотницкій инструментъ). Чуб. III. 176. 3) Рядъ. Сидить шнур голубців. 4) Мѣра длины: 21 сажень. Чуб. VI. 406. 5) Пуповина. Вх. Лем. 485. 6) мн. шнури́. У ткачей: снарядъ, при помощи котораго основа соединяется съ навоемъ. Части: вало́к, шнурки́, ключечки́, шнурок, ляшток. МУЕ. III. 21. Ум. Шнуро́к.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924