шибнути

шибнути

Шибну́ти, бну́, не́ш, гл. Однокр. в. отъ шиба́ти. Бросить, ударить. П'яному зараз шибне у думку. О. 1862. I. 72.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924