шамряти

шамряти

Шамря́ти, ря́ю, єш, гл. 1) = Шамрити. Харьк. у. 2) Сумлі́ння шамряє. Совѣсть не чиста. Радіють всі; хиба той мовчав, в кого сумління шамряло, бо трясся, що й йому може доведеться. Св. Л. 297.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924