Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шамрити
Берлін: Українське слово, 1924

Шамри́ти, рю́, ри́ш, гл. Шелестѣть, шуршать. Шамрять та й шамрять там у куточку, аж то жуки. Харьк. у. А він рукою туди-сюди шамрить, шука чогось. Новомоск. у. До́щик шамри́ть — о тихомъ дождѣ. Зміев. у.