Чорна рада (1943)/Пояснення
◀ Глава вісімнадцята | Чорна рада Пояснення |
|
ПОЯСНЕННЯ
- бабак — у переносному значінні — ледяцюга
- баглаї бити — дармувати, нічого не робити
- баляндрасник — базікало
- Барабаш — реєстровий козацький полковник часів Хмельницького, що гнув лінію в одне з поляками
- баштан — горо́д, засаджений кавунами, динями, огірками
- безмін — вага
- бекет — військова пікета, сторожа
- Берестецький рік — рік (1651). коли з військом Б. Хмельницького сталася катастрофа під Берестечком (містечко на Волині)
- „Білгородський шлях” — шлях, що йшов з Києва на с. Білгородку на захід від Києва
- блаватас — синя шовкова матерія
- блявкнути — бовкнути, ляпнути, сказати дурницю
- божник — кут у кімнаті або скляна шафа зі святими образами (богами)
- Братська школа при Києво-Богоявленському манастирі, який повстав у Києві на Подолі
- бре (серб.) — брате
- Броварський ліс тягнеться лівим боком Дніпра недалеко Києва від села Броварів
- буїй — буйний, бутний
- булатний — стальовий
- бурлій — крикун, бунтар
- ва́жній — поваги вартий
- веремія крутити — робити швидкі напади
- верьйовка — мотуз
- вешняк — водяний млин, що меле лише підчас повені
- взивати — називати
- війт — виборний серед міщан, що на нього найбільше покладалося судові обов'язки
- викидати — жартувати
- винники — горільники; винниця — горільня
- вла́ствувати — мати владу
- возмущати — обурювати, підбунтовувати
- вонтпити (поль.) — сумніватися
- втелющити — всунути, впхати, дати
- Гадяцькі пункти — угода гетьмана Виговського з Польщею в місті Гадячому на Полтавщині; на основі цієї угоди Україна разом із Польщею мала творити одну державу на основі т. зв. пунктів, себто окремого договору
- гайдуки — панські слуги
- Галка — псевдонім Костомарова
- гамалик — шия
- гаркебуза — пищаль, самопал, мушкет
- глибка — льох
- Глухів — місто на теперішній Чернігівщині, недалеко московського кордону
- годящий (вал) — великий, здоровий
- Горинь — річка на Волині, доплив Прип'яті
- горлаха — яма для переховання збіжжя
- грець — герць (козацький)
- ґевал — неповоротлива людина, хам
- Ґізель Іннокентій — ігумен Києво-братського манастиря і ректор Могилянської Академії
- державський — поміщицький, панський
- Джеджелій чи Джеджалик — один із найзавзятіших полковників Б. Хмельницького
- джура або чура — козацький слуга з молодих козаків
- діловання — паркан, частокіл
- доблесть — хоробрість, відвага
- доля — частина
- Домова рада — збори найвищої (генеральної) старшини у самого гетьмана
- думний дяк — секретар царської ради
- дундук — упертий і похмурий чоловік
- епітафія — намогильний напис
- Єрема — князь Ярема Вишневецький
- жиди Христа мучили — дітвора наша од старих баб переняла, що ніби горобці, літаючи кругом розп'ятого Христа, цвірінькали: жив! жив!, а жиди, чуючи, що він ще не вмер, знову його мучили. За це дітвора й досі немилосердна на горобців, і як попаде в руки, то всяк мучить, виколює очі і вивертає ноги, приговорюючи: „А що — жив? жив? Оце тобі жив!”
Куліш.
- жакувати — грабити, розхапувати
- закорявіти — занепасти, знемощіти
- запоясник — запоясний ніж, кинджал
- зарок положити — заректися
- застава — погранична сторожа
- здекретувати (кару) — призначити, вирішити
- зіло — дуже
- злак (церк.) — рослина, зілля, трава
- зуповна рада — повна рада, що в ній брали участь усі козаки і поспільство (тодішній термін); побіч „зуповна” вживали слова „чорна”, від слова „чернь” — звичайні (чорні) люди
- з'якшатися — злигатися, зв'язатися
- ізозволитися — згодитися
- кабарда — звіря подібне до серни
- ка́верзник — крутій, штукар, фіґляр
- кажанок — короткий, легкий кожух
- карма́зин — дорога шовкова матерія червоного кольору
- картавити — гаркавити, не вміти вимовляти деяких звуків, напр. „р”
- каштелян — начальник, командант міста
- катряга — стовпчики, на які напинають намети
- Керман – Акерман (інакше Білгород) — татарська фортеця на Чорному морі в гирлі Дністра
- кирея — плащ, довга верхня одежа з сукна
- Киселівка — гора, що височить над Подолом у Києві
- Кисіль Адам — багатий український шляхтич, останній київський воєвода, речник польсько-української згоди
- клейноти (клейноди) — ознаки влади. До клейнодів козацьких (гетьманських, полковницьких) належали булава, пірнач тощо
- клюкнути — ликнути
- кляк — граничний знак на дереві або граничний стовп
- кобеняк — верхня одежа з каптуром
- Козелецька рада відбулася в м. Козельці 1662 р.
- козирем стояти — пиндючитись
- комишник — той, що в комиші (в лозах) проживає
- комонник — їздець
- консистенти — польські війська закватировані в Україні
- копці — викопані ямки або накладене каміння на межі земельних володінь
- коренити — лаяти, сварити, бештати
- Коронний гетьман — начальник польського війська підчас миру, польний — підчас війни
- коряк — кубок з кори або дерева
- косовище — держак коси, кісся
- крем'ях — обкруглений (оббитий) креміньчик
- кротость — смирність
- круже́чок — округла (із усякого матеріялу, може бути і з дерева) тарілка чи покришка
- кряж — горбок
- кшталт — подоба, спосіб (середньоукраїнське слово)
- куди здря — наосліп
- кукольван — трута на риби
- куна — в'язниця, або місце арешту, навіть поза будинком; куною карали іноді, приковуючи руку до стіни дзвіниці, для ганьби
- кутні (зуби) — сміятися на кутні — плакати
- лапко — обідранець
- ледар (та, жін. р.) — ледачі люди
- ліпота́ — краса
- лопуцьок — молоде м'яке стебло рослини, його їдять
- лощина — полянка
- лудани — жупани лудани — жупани з блискучої матерії або ткані золотом
- любля́ — любо (хто куди любля — дослівно: люблячи, до душі припадаючи)
- ляхівка — нашитий або вишитий на рукавах якийсь узір
- мажа — чумацький віз
- мармиза — пика, морда
- Межигірський Спас — манастир під Києвом над Дніпром поміж крутими горами. Був зв'язаний із Запорожжям, а за ченців у ньому здебільшого були старі та немічні козаки, що не могли вже більш служити у війську
- назватися (людей на лани) — накликатися
- Наливайко — козацький ватажок кінця XVI ст., підняв велике повстання проти поляків 1596 р.
- наустити — навести, навчити, намовити
- незмислений — дурний
- нельзя — не можна
- неключимий — нерозумний
- нео́бзир — не оглядаючись
- нетяга — сердега, бідолаха
- Низ — степова смуга нижньої течії Дніпра. Там осілося Запорожжя. Низовці — запорожці
- ниций — підлий, нікчемний
- обід — обвід
- обушок — келеп, келепок, келепець
- обиджати — кривдити
- общий — спільний, загальний
- ограда — огорожа, паркан
- одолівати — переборювати
- одшельник (церк.) — пустельник, відлюдок
- окорм — їжа, годування
- омамити — одурити, напустити тумана
- опанча — довга зверхня одежа із сукна, рід сіряка
- опентати (поль.) — опутати
- острамити — осоромити
- Остряниця або Острянин — начальник протипольського повстання, що відбулося в кінці 30-х років XVII ст.
- отощати (церк.) — охляти, змарніти
- охляп — без сідла
- Паволоч — містечко на Київщині
- Павлюк підняв одне з найбільших на Україні козацьких повстань року 1637
- парча — матерія, перетикана золотом або сріблом
- патериця — палиця (чернеча, напр.)
- патоки — мед без воску
- па́хар — хлібороб, орач, плугатар
- па́хатний — хліборобський
- пацюк — щур
- Перебийніс або Кривоніс — козацький полковник і ватажок народних мас за Хмельниччини
- Під Пилявцями на Волині Б. Хмельницький побив 1648 р. поляків
- підвезти москаля — піддурити, ошукати
- підручник — прибічник, прихильник
- пірнач — гранчаста булава, відзнака полковника
- піхтура, піхом — пішки
- пічкур — лежень (що любить лежати на печі)
- пищаль — рушниця, самопал
- плахта — один час, що батько в плахті — примівка: настав нарешті слушний час (плахту одягали жінки, не — чоловіки)
- плевел (церк.) — полова
- побро (серб.) — побратим
- Поділ — частина Києва, що лежить у долині понад Дніпром
- пожалуй (моск.) — прошу, добре, згода, нехай так
- покіт — схил
- покрасуватися — попишатися
- поли́гач — спільник (до злого)
- пополам — наполовину
- послі — опісля, але й — після (по)
- посо́віститися — не мати сумління, посоромитися
- потакати — потакувати, потурати
- по́тчувати (моск.) — поштувати (в розм.) — гостити, частувати
- поя́кшатися (моск.) — злигатися з ким, зв'язатися
- предся — предківська
- присочити — підстерегти, засісти
- пристріти — зурочити, наврочити, уректи; пристріт — уроки
- проноза — пройдисвіт
- прудиус — крутиус, вусач
- п'ятро — поверх
- радній, -я, -є (місто) — [віщовий] — місце, де радять
- Радою звалися козацькі збори, де вибирали когось на козацький уряд чи розв'язували яку справу
- ра́дувати — радити, нараджуватися
- ранґовий (ґрунт) — прив'язаний до означеного ранґу
- речни́к — промовець, той, що словом обзивається
- рішатися чогось — позбуватися, відказуватися від чого
- ристь (коня) — ґальоп
- родич — свояк
- розопсіти — морально впасти (стати псом)
- розтовпити — пропустити крізь натовп
- розчати — почати наново
- Ромоданівський, князь — начальник московського війська на Україні підчас Руїни
- ронд — кінська збруя, наряд на коня, упряж
- рублена башта — оборонна вежа з бальків
- рундук — ґанок, ґалерійка в будинку
- рюмати — плакати
- ря́м'я — лах
- саєта — англійське сукно
- Самара (Самар) — річка, що вливається в Дніпро недалеко від Запорозької Січі
- світ — (подекуди) світло — просіяв світом
- святоруський берег — назва Чорного моря від України
- сердюк — вояк гетьманської ґвардії
- Сіверія або Сіве́ра — Сіверщина, околиця Новгорода Сіверського
- скверу́ха — погана дівчина (скверуху дівчину)
- скнарість — скупарство
- Случ — річка на Волині, доплив р. Прип'яті
- смущати — непокоїти, турбувати
- со́пуха — сажа, або також димар
- спичка — гостро закінчена паличка
- спудей — студент, учень
- станя — стайня
- Старостою в польській державі називався королівський урядник, що стояв на чолі староства, а староством звалася адміністративна округа з замком чи ґродом у центрі, що становила частину воєводства
- стогни (старе слово) — башти
- стужка — плетений кошик або коробка
- сугак — дика степова коза з білими рогами
- суєта — суєтствіє (церк.) — марність, марнота
- таган — триніжок, залізна підставка, що під неї підкладають огонь
- татьба (церк.) — злодійство, крадіж
- тімаха — тямучий, досвідний
- тиляги́ — стальові або срібні плитки (луски) нашиті на оксамиті, сукні або шкірі
- тимпанник — довбиш
- товариш — так називався кожен запорожець: товариш війська запорозького
- товк — розум
- торопле́ний — заляканий (князь стоїть мов тороплений)
- трапеза — стіл, обід, бенькет
- труса — розрух, заколот, переполох
- трямки — сволок, поперечний бальок під стелею
- убиватись — побиватися
- убратися кудись — забратися, податися, втекти
- уйматися — перестати
- улень — улій, вулик
- універсал — грамота, розпорядження, наказ, постанова, оповіщення
- усердствувать (моск.) — догоджувати
- усовіщувати — уговорювати, опам'ятувати
- ушули — стовпи в паркані
- ухватка (моск.) — манера, звичка
- характерствувати — ворожити
- химородник — чарівник, знахар
- хоромина — дім, будинок, будівля
- хтивость (поль.) — ласість (на гроші)
- худоба — маєток
- царина — ворота при вході до села
- ціпок — палиця, дрючок, бучок
- червоний або червінець — золота монета
- чудни́й — дивний, дивовижний
- шабльований — той, хто має право носити шаблю, озброєний
- шататися — кидатися, розкидатися
- шатно — чепурно, стрійно
- ширітвас — діжка
- шуряк — шурин, шваґер
- юлиця — вулиця
- юродивий — навісний, навіжений
- ячати — кричати, шуміти