Чигиринскій кобзарь и Гайдамаки/Думка
◀ Тополя | Чигиринскій кобзарь и Гайдамаки Думка |
До Украинского пысакы ▶ |
|
На що мени чорны бровы,
На що кари очи,
На що лита молодыи,
Весели, дивочи!…
Лита мои молодыи
Марно пропадають,
Очи плачуть, чорны бровы
Одъ витру лыняють;
Серце вьяне, нудыть свитомъ,
Якъ пташка безъ воли —
На що жь мени краса моя,
Колы нема доли!
Тяжко мени сыротою
На симъ свити жыты —
Свои люды якъ чужіи:
Ни съ кымъ говориты
Нема кому роспытаты —
Чого плачуть очи?
Нема кому розказаты —
Чого серце хоче,
Чого серце, якъ голубка,
День и ничь воркуе; —
Нихто його не пытае,
Не знае, не чуе.
Чужи люды не спытають —
Та й на що пытаты!
Нехай плаче сыротына,
Нехай лита тратыть! —
Плачь же, серце! плечте, очи!
Покы не заснулы,
Голоснише, жалобнише,
Щобъ витры почулы,
Щобъ понеслы, буйнесеньки,
За сынеє море
Чорнявому, зрадлывому,
На лютее горе.
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі. Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1929 року і автор помер щонайменше 100 років тому. |