Чергові завдання совітської власти/Від перекладчика
| Чергові завдання совітської власти Від перекладчика (П. Дятлів) |
Чергові завдання совітської власти ▶ |
|
Проти цілого ворожого світу протягом двох з половиною років утрималася совітська власть. Утрималася, зміцнила, поширила свої простори від Білого до Чорного і від Жовтого до Балтійського Моря. Вона подоліла своїх внутрішних ворогів, вона потягла за собою противників або байдужих, поставила міцний, непереможний опір зовнішнім ворогам. Співчуття світового пролєтаріяту, незважаючи на чорнильний і словесний океан буржуазних наклепів та брехень, забезпечено їй скрізь.
Російська комуністична партія може пишатися осягненою перемогою, може сподіватися дальших успіхів. Роля її в пролєтарській революції велика. І пролєтаріят усіх країн усіми силами змагається присвоїти методи її творчої праці в усіх областях соціяльного життя.
Першим і в перших рядах сеї партії боровся й працював товариш Володимир Ульянів (Н. Лєнін). Праця його тісно сполучена спершу з програмою, тактикою, орґанізацією революційного крила російської соціялдемократії, а потім з усією творчістю і самим іменем російської комуністичної партії і третьої, комуністичної інтернаціоналі.
Словом, пером, невтомною працею, кровю злучена особа товариша Лєніна з совітською властю, з диктатурою пролєтаріяту, з комуністичною будучиною людства.
Зрозуміло, що всякий клясово-свідомий робітник з великою пошаною ставиться до т. Лєніна, що скрізь революційний пролєтаріят славитиме 50-літній ювилей свого провідника, народженого 10-го квітня 1870 року, яко свято революції.
З найбільшою увагою мають віднестися до діяльности т. Лєніна, працюючі маси України, де контр-революційні сили особливо запеклі і все ще ведуть гостру боротьбу, горожанську війну проти пролєтарсько-селянської революції й совітських, радянських, установ, проти української соціялістичної радянської республики і проти міжнародної республики пролєтарських совітів.
Шовінізм, націоналізм, дрібноміщанський реакційний патріотизм все ще уявляють собою міцну зброю в руках української контр-революції. Лєнін перший зрозумів значіння сього чинника, він вірно передбачив перебіг революції в бувшій царській імперії, необхідність розпаду Росії на ряд національних держав і свідомо помагав осягненню суверенности, самостійности й незалежности українського народу й української держави. Разом з революційним пролєтаріятом Росії він поміг українським працюючим масам перетворити українську державу, українську народну республику в українську соціялістичну радянську республику.
Революційна, комуністична третя інтернаціоналя вважає найблизчим ідеалом свого пролєтарсько-державного будівництва міжнародну республику пролєтарських совітів. Дехто з запальних революціонерів вимагає негайного переведення й здійснення сеї програмової вимоги. І тут Лєнін, яко діялєктик і реальний політик-революціонер, правдиво зазначає, що процес революційної творчости йде спроквола і що здійснення ідеалу міжнародної республики вимагає таких етапів, як конфедерація окремих національних радянських республик.
Зокрема в українськім державно-національнім питанню Лєнін, бажаючи злуки української й російської радянських республик, бореться проти всякого націоналізму в рядах російських працюючих мас і перестерігає проти поспішности й силоміцного переведення сеї злуки. Він хоче, щоби така злука була доброхітною, щоби ініціятива виходила з рядів свідомих українських працюючих мас, а передовсім від українських комуністів.
Пропаґанда світової федерації радянських республик серед українських працюючих мас повинна бути й завданням української комуністичної партії. Та се тільки одно з чергових завдань.
А завдань тих багато, і великої праці потрібує українська радянська республика для запевнення здобутків пролєтарської революції. Приклад і досвід російської республики полегшує сю працю. Треба тільки пильнійше й докладнійше знайомитися з революційним досвідом пролєтарсько-державної творчости. Лєнін в значній мірі зібрав та освітлив сей досвід в своїх творах, і ми дуже радимо товаришам уважно читати їх.
Перед радянською Україною тепер стоять ті завдання, котрі стояли перед совітською Росією весною 1918-го року.
Отже, виявляючи свою пошану до ювиляра товариша Лєніна і увагу до його корисної, творчої, революційної діяльности, друкуємо сю книжку.
Хай здоров живе товариш Лєнін!
Хай живе Міжнародна республика пролєтарських совітів! Хай живе комуністичне людство!
П. Дятлів.