Чергові завдання совітської власти/Від перекладчика

Чергові завдання совітської власти
Н. Лєнін
Від перекладчика (П. Дятлів)
Відень ; Львів: Комуністична партія Сх. Галичини, 1920
ВІД ПЕРЕКЛАДНИКА.

Проти цілого ворожого світу протягом двох з половиною років утрималася совітська власть. Утрималася, зміцнила, поширила свої простори від Білого до Чорного і від Жовтого до Балтійського Моря. Вона подоліла своїх внутрішних ворогів, вона потягла за собою противників або байдужих, поставила міцний, непереможний опір зовнішнім ворогам. Співчуття світового пролєтаріяту, незважаючи на чорнильний і словесний океан буржуазних наклепів та брехень, забезпечено їй скрізь.

Російська комуністична партія може пишатися осягненою перемогою, може сподіватися дальших успіхів. Роля її в пролєтарській революції велика. І пролєтаріят усіх країн усіми силами змагається присвоїти методи її творчої праці в усіх областях соціяльного життя.

Першим і в перших рядах сеї партії боровся й працював товариш Володимир Ульянів (Н. Лєнін). Праця його тісно сполучена спершу з програмою, тактикою, орґанізацією революційного крила російської соціялдемократії, а потім з усією творчістю і самим іменем російської комуністичної партії і третьої, комуністичної інтернаціоналі.

Словом, пером, невтомною працею, кровю злучена особа товариша Лєніна з совітською властю, з диктатурою пролєтаріяту, з комуністичною будучиною людства.

Зрозуміло, що всякий клясово-свідомий робітник з великою пошаною ставиться до т. Лєніна, що скрізь революційний пролєтаріят славитиме 50-літній ювилей свого провідника, народженого 10-го квітня 1870 року, яко свято революції.

З найбільшою увагою мають віднестися до діяльности т. Лєніна, працюючі маси України, де контр-революційні сили особливо запеклі і все ще ведуть гостру боротьбу, горожанську війну проти пролєтарсько-селянської революції й совітських, радянських, установ, проти української соціялістичної радянської республики і проти міжнародної республики пролєтарських совітів.

Шовінізм, націоналізм, дрібноміщанський реакційний патріотизм все ще уявляють собою міцну зброю в руках української контр-революції. Лєнін перший зрозумів значіння сього чинника, він вірно передбачив перебіг революції в бувшій царській імперії, необхідність розпаду Росії на ряд національних держав і свідомо помагав осягненню суверенности, самостійности й незалежности українського народу й української держави. Разом з революційним пролєтаріятом Росії він поміг українським працюючим масам перетворити українську державу, українську народну республику в українську соціялістичну радянську республику.

Революційна, комуністична третя інтернаціоналя вважає найблизчим ідеалом свого пролєтарсько-державного будівництва міжнародну республику пролєтарських совітів. Дехто з запальних революціонерів вимагає негайного переведення й здійснення сеї програмової вимоги. І тут Лєнін, яко діялєктик і реальний політик-революціонер, правдиво зазначає, що процес революційної творчости йде спроквола і що здійснення ідеалу міжнародної республики вимагає таких етапів, як конфедерація окремих національних радянських республик.

Зокрема в українськім державно-національнім питанню Лєнін, бажаючи злуки української й російської радянських республик, бореться проти всякого націоналізму в рядах російських працюючих мас і перестерігає проти поспішности й силоміцного переведення сеї злуки. Він хоче, щоби така злука була доброхітною, щоби ініціятива виходила з рядів свідомих українських працюючих мас, а передовсім від українських комуністів.

Пропаґанда світової федерації радянських республик серед українських працюючих мас повинна бути й завданням української комуністичної партії. Та се тільки одно з чергових завдань.

А завдань тих багато, і великої праці потрібує українська радянська республика для запевнення здобутків пролєтарської революції. Приклад і досвід російської республики полегшує сю працю. Треба тільки пильнійше й докладнійше знайомитися з революційним досвідом пролєтарсько-державної творчости. Лєнін в значній мірі зібрав та освітлив сей досвід в своїх творах, і ми дуже радимо товаришам уважно читати їх.

Перед радянською Україною тепер стоять ті завдання, котрі стояли перед совітською Росією весною 1918-го року.

Отже, виявляючи свою пошану до ювиляра товариша Лєніна і увагу до його корисної, творчої, революційної діяльности, друкуємо сю книжку.

Хай здоров живе товариш Лєнін!

Хай живе Міжнародна республика пролєтарських совітів! Хай живе комуністичне людство!

П. Дятлів.

Відень, 10 квітня 1920 року.