Червоний заспів
Василь Чумак
Революція
• Інші версії цієї роботи див. Революція Київ: Бібліотека газети „Пролетарська правда“, 1930
РЕВОЛЮЦІЯ

I

Вранці-променю весінній,
вранці — зважно молодий —
на шпилі, на височіні
з льоху темних приведи.

Ось: повстали під'яремні,
плине повінь-леґіон.
Килими зеленоземні
у ґірляндах житніх ґрон.

II

Він угадав свою мету:
стремить до неї навпростець,
і кожний бій його сердець
несе весну в цвіту.

Прямуй же, страднику святий:
твої шляхи широко розляглись,
твої пісні далеко розлились,
в твоїх словах — вогонь мети!


III

Не спочивайте: ще не час!
Нехай останній промінь згас —
самі запалимо вогні —
і в стумі витворимо дні!

На кремінь — крицю: буде світ!
Ми непохитні, мов ґраніт.
Ми йдем і йдем, несем вогні,
і творим блиск, і творим дні!

IV

Доволі! Кільцями ланцюг:
тріпоче прапор соколиний!
Вони спинить хотіли рух,
але ми линем, линем, линем,

і наш завзято кутий гімн
ширяє срібні блискавиці.
Туди — в червоні береги —
з низин. Туди. Ми — крила! Птиці!

V

На площі — в юрми — на мітинґ
вінки несіть — вінки й ґірлянди
з тремтінь-мигтінь
революційних прядив.

На площі — на мітинґ — на брук!
І завтра — вірте — швидко — завтра
святкує всесвіт бурю-гру
пала з півоній ватра.