Червоний заспів (1930)/Революція
| ◀ Червоний заспів | Червоний заспів Революція |
Пісня помсти ▶ |
|
Вранці-променю весінній,
вранці — зважно молодий —
на шпилі, на височіні
з льоху темних приведи.
Ось: повстали під'яремні,
плине повінь-леґіон.
Килими зеленоземні
у ґірляндах житніх ґрон.
Він угадав свою мету:
стремить до неї навпростець,
і кожний бій його сердець
несе весну в цвіту.
Прямуй же, страднику святий:
твої шляхи широко розляглись,
твої пісні далеко розлились,
в твоїх словах — вогонь мети!
Не спочивайте: ще не час!
Нехай останній промінь згас —
самі запалимо вогні —
і в стумі витворимо дні!
На кремінь — крицю: буде світ!
Ми непохитні, мов ґраніт.
Ми йдем і йдем, несем вогні,
і творим блиск, і творим дні!
Доволі! Кільцями ланцюг:
тріпоче прапор соколиний!
Вони спинить хотіли рух,
але ми линем, линем, линем,
і наш завзято кутий гімн
ширяє срібні блискавиці.
Туди — в червоні береги —
з низин. Туди. Ми — крила! Птиці!
На площі — в юрми — на мітинґ
вінки несіть — вінки й ґірлянди
з тремтінь-мигтінь
революційних прядив.
На площі — на мітинґ — на брук!
І завтра — вірте — швидко — завтра
святкує всесвіт бурю-гру
пала з півоній ватра.