Червоний Кобзар. Збірка пісень і поезій робітничих/На судї
| ◀ В новий сьвіт | Червоний Кобзар II. Збірка пісень і поезій робітничих На судї (І. Франко) |
На шляху поступу ▶ |
|
|
І. Франко. |
Судїть мене, суддї мої,
Без милости фальшивої!
Не надїйтесь, що верну я
З дороги „нечистивої”,
Не надїйтесь, що голову
Перед вами смирно схилю я,
Що в добрість вашу вірити
Буду одну хоч хвилю я.
Судїть мене без боязни, —
Таж сильнї ви, то знаєте!
Судїть без встиду, таж ви встид
На привязи тримаєте;
Судїть, як каже право вам,
Судїть острійше, тяжше ще —
Таж ви і право, то одно
В одній машинї колїсце.
Одно лишень, прошу я вас,
Скажіть виразно й сьміло ви:
Яка вина моя і тих,
Що враз зо мною йдуть і йшли?
Скажіть виразно: Люде ті,
Се зрадники! Вони хотять
Перетворить, перевернуть,
Звалити наш суспільний лад!
Тай ще скажіть, за що хотять
Перетворити лад цїлий?
За те, що паном в нїм богач,
А гнесь слугою люд нїмий,
За те, що чесна праця в нїм
Придавлена, понижена,
Хоч весь той наш суспільний лад
Піддержує й живить вона.
За те, дармоїдство тут
З робочих рук ссе кров і піт;
За те, що тут з катедр, амбон
Ллєсь темнота, не ясний сьвіт,
За те, що ллєсь мілїонів кров
По прихоти панів, царів;
За те, що люде людям тут
Кати, боги, раби гірш псів.
А ще скажіте, як сей лад
Перевернути хочем ми?
Не збруєю, не силою
Огню, зелїза і війни,
А правдою і працею
Й наукою. А як війна
Кровава понадобить ся,
Не наша буде в тім вина.
Та ще скажіть, що ви й самі
Не відмовляєте нам то,
Що правду ми говоримо,
Що прямо, чесно ми йдемо
За правдою. Все те скажіть,
Суддї мої, по щирости.
Тодї в імя сего ладу
Судїть мене без милости!