|
Арія Таміно
(1965)
Прекрасні риси чарівні
Засяяли з небес мені.
І чую /2/, я тепер чолом
Схиляюсь перед божеством. /2/
Не знаю, що це промайнуло,
Та серце все вогнем спахнуло.
Може, узнав кохання я ? /2/
Ах, так. Кохання - це чуття !
Кохання /3/ - це чуття !
0, якби я зустрівся з нею,
0, якби я пішов із нею !
Я став би, став би ...
Що я став тоді робить?
Та я б обняв, щастям повний,
Її у пристрасті любовній,
Моя була б на все життя! /3/
Ах, моя на все життя! /2/
(1956)
Лице небесне чарівне,
Як громом, вразило мене
І чую, всім своїм єством
Схиляюсь перед божеством.
Не знаю, звідки почалося,
Та в грудях все вогнем взялося.
То, може, взнав кохання я?
Так, так, кохання - це чуття.
О якби стрінутися з нею!
О як назвать її своєю!
Я став би, став би... що робить тоді б я став?
Став обіймать, щастя повний,
її я в пристрасті любовній,
Вона була б навік моя.
|
|
