фіялка

Фія́лка, ки, ж. Раст. а) фіалка, Viola odorata L, ЗЮЗО. I. 141. б) — вечі́рня. Hesperis matronalis L. ЗЮЗО. I. 125. в) — лісова́. Viola mirabilis. ЗЮЗО. I. 141. См. Хвіялка. Ум. Фія́лочка.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924