урочити

урочити

Уро́чити, чу, чиш, гл. = Уректи? Як ся убрав, так го урочили. Ном. № 11187. Козак дівчину врочив. Грин. III. 656.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924