Українї/На роковини смерти Шевченка

Українї
Володимир Самійленко
На роковини смерти Шевченка

• Цей текст написаний желехівкою.

Львів: Українсько-руська видавнича спілка, 1906

НА РОКОВИНИ СМЕРТИ ШЕВЧЕНКА.
Умер поет! І струни голосні
Порвали ся, замовкнули на віки.
Ми стали си́ротами і сумні
Ми понесли у серцї жаль великий.
І довго плакали… І от тепер
Що року згадуєм сумну пригоду.
Але чи справдї вмер він? Нї — не вмер!
Поет живе в серцях свого народу,
Його душа в сьвятих його словах
Одбила ся акордами смутни́ми;
Вона живе і в тих благих сльозах,
Що над його піснями пролили ми;
Вона живе, вітає проміж нас
Надїєю на щастя, на свободу;
Любить народ навчає кожний час —
Поет живе в серцях свого народу!

Поет живе! Ми слухаєм його:
Ми чуєм заповіт його сьвященний —
Учити ся, кохати край стражденний,
І не цуратись рідного, свого.
І всї ми, скільки є, в душі своїй
Клялись тих дум не зраджувати зроду,
І справдимо ми заповіт сьвятий, —
Поет живе в серцях свого народу!…

25 лютого 1888 р.