Українї/Горе поета
| ◀ Зимовий діялоґ | Українї Горе поета |
Акростих ▶ |
|
ГОРЕ ПОЕТА.
Люде добрі! пожалїйте
Бідолашного пііту,
Що від горя, від наруги
За слїзьми не бачить сьвіту.
Розкажу вам все. Учора
Я зайшов собі в крамничку,
Щоб на вечір запасти ся, —
Лойову купити сьвічку.
І гидкий, поганий крамарь
(Чи бува що в сьвітї гірше?)
Загорнув менї ту сьвічку
У мої чудовні вірші!
Від зневаги, від досади
Не заснув я цїлу нічку.
Боже! У мою поему
Лойову вгорнули сьвічку!
Ту поему вірш по віршу
Я складав старанно, пильно,
Перелїчував трохеї,
Розміряв їх так прихильно;
Розкудо́вчивши волосся
Не одну писав я нічку, —
І в чудовную поему
Лойову вгорнули сьвічку!
Я, скінчивши ту поему,
Сам віднїс її в цензуру,
Сам продав її в книгарню,
Сам продержав коректуру.
Видавець менї за неї
По копійцї дав за стрічку, —
І в такий утвір коштовний
Лойову вгорнули сьвічку!
Нї, не хочу більш терпіти
На землї неправди злої!
Хай же смерть мене сховає
Від наруги навісної!
Напишу останнї вірші,
Та тодї із мосту в річку…
Як? в мої чудовні твори
Лойову вгорнули сьвічку!
Напишу я в заповітї:
Хай сховають мене в полї,
Хай високий хрест поставлять,
Щоб виднївсь на всїм роздолї.
На хрестї-ж, на вічний спомин,
Мідну хай прибють табличку
І напишуть: „В його твори
Лойову вгорнули сьвічку“.
Друковано: »Зоря«, 1886, стор. 107; »Складка«, альманах Вл. Александрова з 1887 р., Харків, стор. 221–223; »Зъ поезій В. С—а«, Кіевъ 1890, ст. 34–36; »Викъ«, т. I. Кыивъ 1902, ст. 436–437; »Розвага« (укр. декляматор), Кыивъ 1905, ст. 475–476; »Досвитни огни« (укр. декляматор), Кыивъ 1906 р., ст. 400–401. До сеї пєси уложена музика М. Лисенка (В „Складці № 1.).
