Українські твори/Українська мелодія
| ◀ Варена | Українські твори Поезії Українська мелодія |
Напис до малюнку К. С. А. Г–ної ▶ |
|
УКРАЇНСЬКА МЕЛОДІЯ.
Ні, мамо, не можна нелюба любить!
Нещасная доля із нелюбом жить.
Ох, тяжко, ох, важко з ним річ розмовляти!
Хай лучче я буду ввесь вік дівувати!“
— Хіба ж ти не бачиш, яка я стара?
Мені в домовину лягати пора.
Як очі закрию — що буде з тобою?
Останешся, доню, одна, сиротою!
А в світі якеє життя сироті?
І горе і нужду терпітимеш ти,
Я, дочку пустивши, мовляв, на поталу,
Стогнать під землею, як горлиця, стану.
„О, мамо-голубко, не плач, не ридай.
Готуй рушники і хустки вишивай.
Нехай за нелюбом я щастя утрачу…
Ти будеш весела, одна я заплачу!“
Ген там, на могилі, хрест божий стоїть,
Під ним рано й вечір матуся квилить:
„О, Боже мій милий! що я наробила!
Дочку, як схотіла, із світа згубила!“
1840 р.