НАПИС до МАЛЮНКУ К. С. А. Г—НОІ
Заквітчалася дівчина, стала край вікна.
Дав Бог празник. Людям празник, а вона одна
Із маленьким братом Йвасем, прибрана, в квітках, —
Дивиться моя небога, на широкий шлях.
Батько вмер давно у неї, матері нема,
Тільки в хаті брат маленький да вона сама,
Більш ні племени, ні роду — все чужі кругом.
Тільки не об тім сумує дівка під вікном:
Тута, край вікна, прощався, цілувався він,
Чернобривий козаченько, як їхав на Дін;
Обіщався вернутися — вже пів року є,
Як сумує дівчинонька, серденько моє!…
„Де мій милий? Що він робить? де він забаривсь?
Може з иншою якою уже одруживсь!“ —
Дума дівка; серцю важко, сльози на очах.
І пустий простягсь далеко перед нею шлях…
1843 р.
|
