Українські твори/Гай та сокири

by Євген Гребінка

◀ Сонце та вітер

Українські твори Євген Гребінка Українські приказки Гай та сокири

Віл ▶

• Інші версії цієї роботи див. Гай да Сокири

Київ: Видавництво «Вік», 1906

ГАЙ ТА СОКИРИ.

По Гаю темному туга велика ходить:
Сокири й топори затіяли війну,
Гай хочуть сплюндровать і пущі всі пошкодить.
Війна ця навела на дерево суму̀;
Дуби задумались, осики затремтіли,
І клен гнучкий, і в'яз із лиха вниз нагнувсь.
Аж ось Сокири вже в Гаю забрязкотіли,
 І дуб найстарший усміхнувсь.

„Не бійтесь!“ він гукнув: „того я і жахався,
Як з топорищами ці навісні прийдуть,
Аж дерев'яний рід заліза відцурався!
Без дерева вони сами нас та не втнуть.
От-то було б… але — нехай йому аби-що,
Як би з Сокирами прийшли і топорища —
 Тоді то був би нам капут“.
І справді, скільки тут Сокири ни бряжчали,
 Ні дубчика, ні липки не зтяли,
І тільки де-не-де що кору пописали,
 Да і до-дому з тим пішли.

 

---