Український співаник/Скажи менї правду, мій милий козаче

Український співаник
Любовні
Скажи менї правду, мій милий козаче…
Нью-Йорк: накладом Української Книгарні, 1918

Скажи менї правду, мій милий козаче,
Що дїяти серцю, як серце болить?
Як тяжко застогне, як гірко заплаче?
І в тяжкім нещастю воно защемить?

Як горе, мов терен, всю душу поколе,
Коли відцуралось від тебе усе,
І ти, мов сухеє перекотиполе,
Не знаєш куди тебе вітер понесе?

Е, нї скажеш мовчки: скосивши билину
Хоч рано і в вечер водою полїй,
Не зазеленїє, — кохай сиротину,
А матери і батька не бачити їй.

От так і на світї: хто рано почує,
Як серце застогне, як серце зітхне.
Той рано й заплаче… А доля шуткує —
Поманить, поманить, тай геть полине.

І можна-ж утерпіть — як яснеє сонце
Блисне засяє для міру всего
І гляне до тебе в убоге віконце?…
Ослїпнеш а дивиш ся усе на него.