Український співаник/Ой летїла зазуленька, тай стала кувати

◀ Щож я буду бідний дїяв

Український співаник Побутові Ой летїла зазуленька, тай стала кувати…

Сонце западає за високі гори ▶

Нью-Йорк: накладом Української Книгарні, 1918

Ой летїла зазуленька, тай стала кувати;
Зачекайте, добрі люди, щось маю казати!
Як я до вас повертала, гаї зеленїли,
Сїлам собі в темнім лїсї, трохи відпочила,
Загудїло, задуднїло, я ся обернула,
Таке диво побачила, щом ся аж забула:
Аж свобода перед собов та панщину гнала;
Загнала ї в дебри, лїси, щоби там пропала.
А за нею пани бігли, зачали просити:
“Вертай, вертай панщиноньку нема з відки жити”
А панщина відповіла: “Я тому не винна,
Самісьте мя відправили, я вам була вірна”.

“Ми не вмієм молотити, наші жінки жати,
Ми не знаєм як то тяжко на хлїб працювати”.