Український співаник/Копав же я криниченьку

◀ Ой зійди, зійди, ясен місяцю

Український співаник Любовні Копав же я криниченьку…

Було не рубати зеленого дуба ▶

Нью-Йорк: накладом Української Книгарні, 1918

Копав же я криниченьку
Недїленьку й дві,
Крхав же я дївчиноньку
Людям не собі.

Копав же криниченьку
В степу в кременї, —
Чи не прийде дївчинонька
По воду к'менї.

А вже з тої криниченьки
Орли воду пють:
А вже мою дївчиноньку
До слюбу ведуть.

Один веде за рученьку,
Другий за рукав,

А я іду, слези роню:
“Любив та не взяв”.

Ой привели до церковцї:
“Тепер ти моя!”
Вона стала відказала:
“Неправда твоя”.

Поставили на рушнику:
“Тепер ти моя!”
Вона стала, відказала:
“Неправда твоя”.

Ой звязали білі руки:
“Тепер ти моя!”
Вона стала, відказала:
“Недоля моя!…”